Сайт перебуває у стадії розробки
АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «ЦИПІН І ПАРТНЕРИ»

Посты автора Liza

Liza

Liza Kovaleva

Повернення товару в Україні: закон, терміни, поради юристів

Опубликовано: 03.08.2021 в 14:44

Автор:

Категории: Юридичні поради

Як повернути товар у магазин і що для цього потрібно?

Повернути товар у магазин (або обміняти його на інший аналогічний) можна протягом 14 днів із дня покупки. Це правило поширюється на товари належної якості, тобто невикористані та непошкоджені.

Щоб повернути або обміняти товар, треба дотримуватися умов його повернення:

  • товару немає в Переліку тих, що не підлягають обміну та поверненню
  • товар не використовувався і зберігся в тому вигляді, в якому його купували
  • минуло менше двох тижнів з моменту придбання товару
  • є касовий або товарний чек

Продавці, зазвичай, знайомі з вашим правом на обмін і повернення товару належної якості. Це право передбачено ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ваші вимоги розглядаються після пред’явлення розрахункового документа (чека). А щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, — технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Ваші вимоги щодо технічно складних побутових товарів розглядаються після пред’явлення розрахункового документа та технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Під час продажу товару продавець зобов’язаний видати розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Якщо ви втратили технічний паспорт або інший документ, який його замінює, їх відновлення здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Закон про повернення товару

Повернення товару в Україні регулюється законом «Про захист прав споживачів».
Стаття 9 «Права споживача при придбанні товару належної якості» говорить про те, що:

1. Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов’язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

3. При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору — в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Що робити, якщо товар просто не підійшов за кольором або розміром?

Згідно Закону про захист прав споживачів, ви можете обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний протягом 14 днів, якщо цей товар не підійшов вам за формою, габаритами, фасоном, розміром або навіть кольором.

Але якщо аналогічного потрібного товару в магазині не виявилося, можна зробити наступне:

  • придбати на витрачену суму інші товари цього магазину
  • повернути свої гроші за товар
  • попросити продавця поінформувати, коли з’явиться товар, який підійде за кольором, розміром

Варіант обираєте ви. Але пам’ятайте, що ви не повинні при цьому користуватися товаром, який вам не підійшов.

Причини повернення товару

Формально в законі йдеться про те, що якщо ви купили товар, не користувалися ним, а потім в будь-який з 14-днів вирішили, що вам потрібен товар, наприклад, іншого кольору, вам зобов’язані поміняти його. Але якщо потрібного вам кольору у продавця не виявиться, вам зобов’язані повернути гроші або запропонувати інші товари з наявного в магазині асортименту. Сцена з відомого фільму, де покупець шукав товар «такий же, але з перламутровими ґудзиками» вже не здається надто безглуздою. Адже якщо ви просто передумали купувати товар (наприклад, купили дорогу річ, а потім вам знадобилися гроші), завжди можна запросити неіснуючий колір або розмір. І продавець змушений буде зробити повернення.

Повернення якого товару можливе?

Серед найпопулярніших товарів, що повертаються:
• телефони,
• телевізори,
• монітори,
• відеокарти,
• інша техніка та електроніка.
Іншу групу становить одяг і взуття – те, що купують найчастіше з непродовольчих товарів і повертають, якщо не підійшов розмір або інші характеристики. Звичайно, потрібно пам’ятати, що плаття, яке ви вже одягали, повернути не вдасться, те ж стосується і туфель. Але якщо ви його всього лише поміряли вдома, не пошкодивши бірку, цілком можливо зробити повернення.

Обмін товару протягом 14 днів

Звичайно, магазину вигідніше надати вам товар на обмін, щоб не втрачати виручку. Тому роблячи запит, вирішіть точно, чи хочете ви зробити покупку, чи товар вам остаточно не підходить. Якщо ви поміняєте товар на аналогічний, і вам видадуть новий чек, термін в 14 днів буде обчислюватися заново. Тобто, в принципі, ви зможете знову поміняти товар або повернути його протягом цього терміну.

Не всі товари можна повернути. Це правда?

Ще в 1994 році Кабмін затвердив Перелік товарів належної якості, які не підлягають поверненню.

Справа в тому, що держава гарантує не лише ваші права, а й права інших споживачів, які ймовірно згодом придбають повернутий вами товар. Тобто повернути товар із цього Переліку не вдасться.

Які товари не можна повернути?

  • продовольчі товари, лікарські препарати та засоби, предмети сангігієни (зубні щітки, бритви, гребінці)
  • деякі непродовольчі товари (дитячі іграшки і товари для новонароджених, тканини, килимові метражні вироби, натільна й постільна білизна, друковані видання, пиломатеріали, записані на DVD-диски, інструменти для манікюру, педикюру та ювелірні вироби)

Що означає «товар належної якості»? І навіщо зберігати його товарний вигляд?

Припустимо, ви щось придбали, але через якийсь час (протягом 14 днів) зрозуміли, що товар вам не підходить за кольором, розміром або ще з якихось причин. Ви можете обміняти або повернути цей товар (якщо його немає в Переліку товарів, які не підлягають поверненню).

Але є важливий нюанс. Щоб повернути або обміняти товар, потрібно зберегти його товарний вигляд: не використовувати і скласти в упаковку.

Тому що обміняти або повернути товар належної якості можна тільки в тому випадку, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд (зокрема пломби, ярлики) та інші споживчі властивості. Це прописано у статті 9 Закону про захист прав споживачів.

Повернути товар, який вже використовувався, не вийде, крім випадків, коли він бракований.

Чи можна повернути товар, якщо чек не зберігся?

Поговоримо про хороші звички споживачів. Зберігати касові або товарні чеки – одна з них.

Згідно ст. 9 Закону про захист прав споживачів, товар належної якості можна обміняти, якщо у вас є розрахунковий документ, виданий разом із проданим товаром.

Але навіть якщо ви не берете чеків або чек про останню покупку не зберігся, повернути товар у магазин все одно можна.

Для цього напишіть заяву про отримання копії товарного чека на ім’я директора магазину. Магазини, що використовують розрахунково-касові апарати, зобов’язані зберігати стрічки з даними про продаж товарів 3 роки.

Якщо домовитися з адміністрацією не вийшло або чек не вдалося знайти, ви можете затребувати запис з камер спостереження. І надати це як доказ, але вже в суді.

В які терміни можна повернути товар?

14 днів – стільки часу дає закон, щоб повернути товар належної якості. Але якщо з моменту придбання пройшло понад два тижні, ви зможете повернути товар тільки по гарантії, тобто якщо в товарі є якісь недоліки.

Гарантійний термін — час, протягом якого можна повернути бракований товар.

Іноді продавці плутають термін повернення товару з гарантійним. Це відбувається як випадково, так і навмисно — щоб відсіяти невпевнених покупців.

Відповідно до статті 9 Закону про захист прав споживачів, ви маєте право обміняти товар належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, якщо продавець не оголосив більш тривалий термін.

Продавці навряд чи будуть оголошувати триваліший термін, але два тижні — мінімальний термін повернення товару належної якості, гарантований законом. При цьому мова йде не лише про обмін товару. Товар можна повернути, забравши гроші, або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості.

Але як скоро я отримаю свої гроші, якщо захочу повернути товар до магазину?

Спочатку вас попросять написати заяву про повернення товару і розірвання договору купівлі на ім’я директора магазину. За законом, розрахунок при поверненні товару залежить від його вартості на час купівлі.

За загальним правилом, гроші повернуть відразу (у день розірвання договору). Але якщо магазин не зробить цього день у день, тоді їх мають повернути не пізніше ніж протягом 7 днів — знову ж, за законом.

Що таке гарантійний термін?

Ми вже писали, що гарантійний термін — це час, протягом якого можна повернути в магазин бракований товар. А продавець/виконавець/виробник зобов’язується безкоштовно відремонтувати або замінити його.

Тобто проведення безкоштовного ремонту протягом певного терміну — суть гарантії.

Гарантійний термін обчислюється з дня покупки. За законом, він має бути зазначений у паспорті, етикетці або в іншому документі, що додається до товару.

Коли мова йде про продукти, споживчі властивості яких можуть із часом погіршуватися і стати небезпечними для життя та здоров’я покупців, повинен бути встановлений строк придатності товару.

Його вказують на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до товару при продажу. Термін придатності обчислюється від дати виготовлення, яка також має бути вказана на етикетці або в інших документах.

Чи можна повернути товар, якщо з дня покупки пройшло понад 14 днів?

Товари належної якості можна повернути протягом двох тижнів. Але якщо товар бракований, його можна повернути впродовж усього гарантійного строку.

За законом, якщо вам продали такий товар, незалежно від можливості використання його за призначенням, ви маєте право вимагати від продавця/виробника/виконавця:

  • пропорційно зменшити ціну
  • безоплатно усунути недоліки товару в розумний строк
  • відшкодувати витрати на усунення недоліків товару

Якщо істотний недолік, вимагайте повернути гроші або замінити товар на аналогічний.

Коли можна розраховувати на гарантійний ремонт товару?

Якщо ви користувалися товаром, і він зламався, а термін гарантії ще не закінчився, сміливо звертайтеся в магазин. Там вам пояснять, хто здійснює гарантійний ремонт — магазин, виробник або сервісний центр.

Пред’явіть документ, що підтверджує факт придбання товару. Ним може бути чек, технічний паспорт або інший документ із позначкою про дату продажу.

Якщо товар зламався з вашої провини, на ньому немає передбачених експлуатаційними документами пломб і гарантійного талона, ви втрачаєте право на обслуговування по гарантії.

Перелік товарів, які підлягають гарантійної заміни або обслуговування.

Що робити, якщо про недоліки товару стало відомо по закінченню гарантійного терміну?

Виробник/виконавець зобов’язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із вами, а в разі відсутності такого терміну — протягом 10-ти років.

Виробник/виконавець зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва — протягом строку служби, в разі відсутності такого строку — протягом десяти років.

Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні.

Ви можете вимагати від виробника (продавця) безоплатно усунути недоліки товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред’явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено — протягом 10 років, якщо в товарі було виявлено істотні недоліки, допущені з вини виробника.

Хто повинен оплачувати експертизу для виявлення причин втрати якості товару?

Протягом 3-х днів продавець/виробник/виконавець повинен організувати проведення експертизи. Її проводять за рахунок продавця/виробника/виконавця.

Результати експертизи — це доказ вашої вини або вини продавця.

Якщо експертиза доведе, що недоліки виникли з вашої вини, — ваші вимоги не задовольнять. Крім того, ви повинні будете відшкодувати витрати на проведення експертизи.

Але якщо експертиза доведе інше, ваші вимоги про безоплатне усунення недоліків товару, заміну його на аналогічний або повернення коштів повинні будуть задовольнити протягом 14 днів. Ви можете домовитися з продавцем/виконавцем/виробником та про інші терміни. Але це потрібно зазначити письмово. Зазвичай великі магазини техніки у своїх бланках прописують, що покупець погоджується на перевірку якості протягом 60 днів.

За кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк продавець/виробник/виконавець повинен сплатити неустойку в розмірі 1% вартості товару.

Новий порядок розкриття бенефіціарів у 2020 році: що варто знати

Опубликовано: 13.05.2020 в 11:25

Автор:

Категории: Юридичні поради

Частиною четвертою Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 361-IX передбачено обов’язок усіх юридичних осіб, зареєстрованих до набрання чинності цим Законом, подавати державному реєстратору інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (КБВ) в обсязі, визначеному цим Законом, та структуру власності. Водночас згідно вищевказаного Закону, юридичні особи мають надати інформацію про КБВ та структуру власності протягом трьох місяців з дня набрання чинності нормативно-правовим актом, яким буде затверджена форма та зміст структури власності. Станом на сьогодні зазначеного нормативно – правового акта прийнято не було, – наголошує Кирило Юрченко

Окрім того, відтепер під час вчинення окремих реєстраційних дій від юридичних осіб також вимагається подання додаткової інформації про КБВ та структуру власності. Законодавцем були внесені відповідні зміни до ст. 17 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі – Закон про реєстрацію). Відтепер заявника для проведення певних реєстраційних дій зобов’язано надавати державному реєстратору для встановлення відомостей про КБВ такі документи, як:

  •  заява про підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника;
  • структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;
  • витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи-нерезидента в країні її місцезнаходження (у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа-нерезидент);
  • нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, – для фізичної особи-нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, – для фізичної особи-резидента.

Закон про реєстрацію передбачає обов’язкове подання зазначених вище документів для проведення таких реєстраційних дій, як:

  • державна реєстрація створення юридичної особи;
  • державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі;
  • державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
  • державна реєстрація переходу юридичної особи приватного права на діяльність на підставі модельного статуту;
  • державна реєстрація переходу юридичної особи з модельного статуту на діяльність на підставі власного установчого документа;
  • державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її реорганізації;
  • державна реєстрація створення, внесення змін до відомостей та припинення відокремленого підрозділу юридичної особи.

Чинним законом про реєстрацію не передбачено строку дії документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи-нерезидента в країні її місцезнаходження, а також нотаріально засвідченої копії документа, що посвідчує особу, яка є КБВ.

Також щодо подання нотаріально засвідченої копії документа, що посвідчує особу, яка є КБВ, Міністерство юстиції України у своєму листі від 23 квітня 2020 року № 3887/8.4.4/32-20 «Щодо подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників» вказало, що подавати буде необхідно сторінки, на яких зазначено реквізити документа та прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) особи, якій його видано, – пояснює юрист

Окрім того, частиною 22 статті 17 Закону про реєстрацію на юридичних осіб відтепер покладено обов’язок підтримувати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності в актуальному стані.

Зокрема згідно вказаної норми юридичні особи мають оновлювати та повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, а також подавати документи, що підтверджують ці зміни.

У разі ж, якщо зміни у структурі власності та інформації про КБВ юридичної особи відсутні, юридичні особи все-одно зобов’язані повідомляти державного реєстратора про відсутність таких змін при проведенні державної реєстрації будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Обов’язок щодо підтримання відомостей про КБВ в актуальному стані та вжиття заходів з метою вчасного оновлення таких відомостей  в Єдиному державному реєстрі покладено на юридичну особу в особі керівника або іншої уповноваженої особи.

Також відтепер юридичні особи щорічно, починаючи з наступного року з дати державної реєстрації юридичної особи, протягом 14 календарних днів мають для підтвердження відомостей про КБВ надавати наступні документи:

  • заяву про підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника;
  • структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;
  • витяг, виписку чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи-нерезидента в країні її місцезнаходження – у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа-нерезидент;
  • нотаріально засвідчену копію документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, – для фізичної особи-нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, – для фізичної особи-резидента.

Як роз’яснило Міністерство юстиції України своїм листом № 3887/8.4.4/32-20 від 23 квітня 2020 року, якщо юридична особа зареєстрована 10 лютого 2020 року, то обов’язок щодо подання документів відповідно до статті 171 Закону про реєстрацію в неї виникає з 10 лютого 2021 року.

Водночас Міністерство юстиції України у листі від 23 квітня 2020 року № 3887/8.4.4/32-20 повідомило, що оновлені форми заяв наразі перебувають на стадії погодження, а їх запровадження планується найближчим часом.

Відповідно до ст. 166 11 Кодексу України про адміністративні правопорушеннянесвоєчасне подання державному реєстратору передбаченої Законом про реєстрацію інформації про КБВ або про його відсутність, або документів для підтвердження відомостей про КБВ є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), від однієї тисячі (17 000 грн) до трьох тисяч (51 000 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов’язок щодо складання протоколів про вказані адміністративні правопорушення покладено на посадових осіб Міністерства юстиції України, – підсумовує юрист Кирило Юрченко

Оформлення лікарняних під час карантину: чи все так просто?

Опубликовано: 28.04.2020 в 11:14

Автор:

Категории: Юридичні поради

У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено кілька страхових випадків призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам під час поширення інфекційних хвороб:

  • карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби (пункт 5 частини першої статті 22 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).
  • на період перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій (пункт 5-1 частини першої статті 22 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

При цьому в Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої органами санітарно-епідеміологічної служби наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455, міститься лише порядок видачі листків непрацездатності під час карантину, – наголошує адвокат

Водночас порядок видачі лікарняних листів на період перебування у закладах охорони здоров’я, на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій не визначений. Не зрозуміло, хто видає листок непрацездатності у цьому випадку, який саме лікар.

Тетяна Журавель розповідає, що наразі оприлюднено проект наказу МОЗ «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян». 

Так, змінами передбачено особливості видачі документів під час карантину на період проведення заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусу:

1) відкриття листків непрацездатності буде здійснюватися лікарем, що надає первинну медичну допомогу на підставі звернення та опитування хворого за допомогою засобів телефонного зв’язку або інтернет-телефонії, з обов’язковим відповідним записом у медичній картці амбулаторного хворого (новий п. 1.7 Інструкції № 455);

2) на період тимчасового відсторонення від роботи осіб, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення їх тимчасового переведення за згодою на іншу роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб, листок непрацездатності видається лікарем-інфекціоністом або лікуючим лікарем на підставі результатів досліджень лабораторних центрів МОЗ (новий п. 5.1 Інструкції № 455);

3) на період перебування застрахованої особи у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції чи обсервації під меднаглядом у зв’язку з карантином, крім хворих осіб, листок непрацездатності видається лікуючим лікарем на строк, визначений галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я. У такому випадку в бланку листка непрацездатності лікуючий лікар власноруч має обов’язково зробити відповідний запис у графі «Причина непрацездатності:», вказавши причину звільнення від роботи: «11–ізоляція від COVID-19» (новий п. 5.2 Інструкції № 455).

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатності (якщо причиною є карантин) виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу у розмірі від 50% (страховий стаж до 3 років) до 100% (страховий стаж понад 8 років).

Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, розмір допомоги складає 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Водночас Тетяна Журавель наголосила, що з 01.04.2020 року в межах другого етапу медичної реформи в Україні мав запрацювати Електронний реєстр лікарняних:

Фонд соціального страхування України та Пенсійний фонд України повідомили, що виконали всі необхідні дії щодо запуску Електронного реєстру листків непрацездатності. Однак поки що Міністерство охорони здоров’я не затвердило порядок їх видачі, продовження та обліку – підсумовує адвокат

Парламент дозволив персональну обробку даних хворих на коронавірус без їхньої згоди

Опубликовано: 21.04.2020 в 13:22

Автор:

Категории: Юридичні поради

Ось основні положення цього закону:

  • визначено поняття «самоізоляція», «обсервація», «обсерватор»:

самоізоляція — перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов’язання особи;

обсерватор — спеціалізований заклад, призначений для перебування осіб, які підлягають обсервації, їх обстеження та здійснення медичного нагляду за ними;

обсервація — перебування особи, стосовно якої є ризик поширення інфекційної хвороби, в обсерваторі з метою її обстеження та здійснення медичного нагляду за нею;

  • встановлено, що підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, обсервації та госпіталізації визначаються Кабінетом Міністрів у рішенні про встановлення карантину;
  • передбачено видачу та оплату лікарняних на період перебування осіб в самоізоляції, обсервації, в тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях);
  • визначено умови виїзду громадян із зони карантину.

Крім того, Законом надано право органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у разі встановлення карантину на час його дії утворювати відповідно до потреби тимчасові заклади охорони здоров’я (спеціалізовані шпиталі) та обсерватори з метою додаткового забезпечення надання медичної допомоги населенню.

На цей період також дозволено обробку персональних даних без згоди особи, зокрема даних, що стосуються стану здоров’я, місця госпіталізації або самоізоляції, прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця проживання, роботи (навчання), виключно з метою здійснення протиепідемічних заходів.

Передбачено, що протягом 30 днів після закінчення періоду встановлення карантину такі дані підлягають знеособленню, а у разі неможливості — знищенню.

Закон про фінансовий моніторинг: що зміниться для громадян та бізнесу

Опубликовано: 17.04.2020 в 11:27

Автор:

Категории: Юридичні поради

Хто є суб’єктами фінансового моніторингу за новим законом?

Суб’єктами первинного фінансового моніторингу визначено:
1) банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;
2) платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем;
3) товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами;
4) професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів), крім осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку;
5) оператори поштового зв’язку, інші установи, які надають послуги з переказу коштів (поштового переказу) та здійснення валютних операцій;
6) філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, що надають фінансові послуги на території України;
7) спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу (крім осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин):
— суб’єкти аудиторської діяльності;
— бухгалтери, суб’єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку;
— суб’єкти господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування;
— адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально;
— нотаріуси;
— суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги;
— особи, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;
— суб’єкти господарювання, що надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, а також суб’єкти господарювання, що надають за винагороду консультаційні послуги, що пов’язані з купівлею-продажем нерухомого майна;
— суб’єкти господарювання, що здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них;
— суб’єкти господарювання, що надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор;


Важливий виняток — виконання таких обов’язків у рамках трудового договору з підприємством.


8) постачальник послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів;
9) інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Суб’єктами державного фінансового моніторингу є Національний банк України, Державна служба фінансового моніторингу, Міністерство юстиції України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство цифрової трансформації України та спеціально уповноважений орган.

Ці органи здійснюють нагляд і контроль за суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

З 2010 року поріг операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, становить 150 тис грн. Згідно з новим законом, поріг підвищується більш ніж вдвічі — до 400 тис грн. Зменшується і кількість критеріїв оцінки. За старим законом їх було 17, а за новим  — їх буде всього чотири:
1) фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім’ї та пов’язаних осіб;
2) переказ коштів за кордон (зокрема до офшорних зон);
3) фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).
4) фінансові операції, якщо їх учасник зареєстрований чи знаходиться в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

Такими державами Держслужба фінансового моніторингу вважає Іран та Корейську Народну Демократичну Республіку (КНДР).

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані стати на облік у Державній службі фінансового моніторингу та повідомляти про:
• чотири види порогових фінансових операцій;
• підозрілі фінансові операції (діяльність) або спроби їх проведення незалежно від суми, на яку вони(а) проводяться;
• про розбіжності між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників клієнта, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, та інформацією про кінцевих бенефіціарних власників, отриманою суб’єктом первинного фінансового моніторингу в результаті здійснення належної перевірки клієнта.

Коли адвокати виступають суб’єктами первинного фінансового моніторингу?

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону про фінмоніторинг адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, нотаріуси, суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги, якщо вони беруть участь, діючи від імені та/або за дорученням клієнта, виконують обов’язки з фінансового моніторингу у будь-якій фінансовій операції та/або допомагають клієнту планувати чи здійснювати операцію щодо:
— купівлі-продажу нерухомості або управління майном при фінансуванні будівництва житла;
— купівлі-продажу суб’єктів господарювання та корпоративних прав;
— управління коштами, цінними паперами або іншими активами клієнта;
— відкриття та/або управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;
— залучення коштів, необхідних для створення юридичних осіб та фондів, забезпечення їх діяльності або управління ними;
-створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, фондами, трастами або іншими подібними правовими утвореннями.

Цей перелік операцій є виключним.

У яких випадках фінансовий моніторинг адвокатом не здійснюється?

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про фінмоніторинг нотаріуси, адвокатські бюро, адвокатські об’єднання, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, особи, які надають юридичні послуги, можуть не виконувати обов’язки щодо здійснення належної перевірки клієнта та не повідомляти спеціально уповноважений орган про свої підозри у разі:
— надання послуг щодо захисту клієнта;
— представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів;
— надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта.

Відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” захистом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, інформація, яку ви повідомляєте адвокату для свого представництва чи захисту, не вийде за межі кабінету адвоката. Обов’язки з фінансового моніторингу поширюються виключно на зазначені в ч. 1 ст. 10 Закону операції.

Коли адвокатам та іншим спеціально визначеним суб’єктам потрібно ставати на облік?

Відповідно до п. 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 552 спеціально визначені суб’єкти зобов’язані стати на облік у Держфінмоніторингу як суб’єкти не пізніше дня встановлення ділових відносин з клієнтом (проведення фінансової операції).

За час дії старого закону на практиці адвокати, адвокатські бюро та об’єднання не ставали на облік та не подавали жодних повідомлень про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу. Це можна пояснити специфікою роботи адвокатів, адже їх професійна діяльність направлена на представництво і захист, а не на проведення фінансових операцій. Згідно зі статистичними даними Державної служби фінансового моніторингу в 2019 році 99% повідомлень про фінансові операції надходило від банків. Тож новий закон не має стати підставою для втрати довіри у клієнтів до адвокатів.

Читайте також: Рейдерство за участі “чорних” реєстраторів: що каже судова практика

Примусова обсервація та госпіталізація – необхідні заходи чи порушення конституційних прав?

Опубликовано: 14.04.2020 в 16:26

Автор:

Категории: Юридичні поради

11 березня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила пандемію у зв’язку з поширенням у світі коронавірусної інфекції Covid-19. Країни світу вживають надзвичайних заходів для запобігання поширення інфекції та захисту населення від наслідків хвороби. Не є винятком й Україна.

Так, Постановою від 11 березня 2020 р. N 211 Кабінет міністрів України запровадив з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин. Також Постановою КМУ № 245 від 25.03.2020 року врегульовано деякі питання застосування обмежувальних протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Саме цими постановами передбачені такі протиепідемічні заходи, як примусова госпіталізація та обсервація. Про що мова та про що йдеться в цих постановах?

Зі змісту постанови № 245 вбачається, що заклади охорони здоров’я мають право здійснювати: обов’язкову госпіталізацію, призначати карантин (самоізоляцію) хворим на COVID-19 або тим, хто має симптоми COVID-19, якщо такі особи відмовляються від госпіталізації або карантину (самоізоляції) в добровільному порядку, — розповідає юрист 

Водночас постановою КМУ від 11 березня 2020 р. N 211 (із змінами і доповненням) встановлено ряд осіб, що підлягають обов’язковій госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів), які визначаються обласними адміністрациями та КМДА. Серед таких осіб, зокрема, ті, які здійснюють перетин державного кордону (за певними винятками). Строк обсервації становить 14 днів.

Власне, тут виникає закономірне питання, а чи є такі дії з примусової госпіталізації осіб в спеціалізовані лікарні, обсерватори, ізолятори законними та чи не порушують вони конституційні права громадян?

Конституцією України гарантовано, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Своєю чергою, з аналізу положень статті 64 Конституції України вбачається, що обмеження вказаних конституційних прав можливе лише в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, — пояснює юрист 

Однак, сьогодні в Україні у встановленому законом порядку не введено режим надзвичайної ситуації. Відсутній також чітко регламентований порядок примусової госпіталізації хворих на COVID-19.

А тому можна говорити, що станом на сьогодні заходи щодо примусового поміщення осіб в ізолятори, обсерватори, або примусова госпіталізація є порушенням конституційних прав, — наголошує Василь Фалес

Проте, з іншого боку, Конституцією України гарантовано, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до основ законодавства України про охорону здоров’я кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду народу України.

І саме тут варто згадати, що відповідно до Конституції України, кожна людина має також і обов’язки перед суспільством.

Інфекційна хвороба COVID-19 характеризується важкими розладами здоров’я у значної кількості хворих, смертністю, та головне — швидким поширенням серед населення. Станом на сьогодні, 14 квітня, за даними МОЗ в Україні зафіксовано 3372 випадки зараження коронавірусом, загалом в світі понад 2 мільйони хворих. Тож  задля запобігання стрімкого поширення хвороби і вживаються такі протиепідемічні заходи, як примусова госпіталізація та обсервація. Адже в іншому випадку є ризик стрімкого поширення інфекційної хвороби, що ставить під загрозу життя та здоров’я великої кількості людей.

А тому, з метою дотримання принципу верховенства права, законності та доцільності необхідно розробити чіткі правові процедури вжиття оперативних протиепідемічний заходів, зокрема й тих, що пов’язані з обмеженням конституційних прав людей. Оскільки, наразі виникає ситуація, що доцільні заходи, які є необхідними для запобігання поширення інфекції та захисту населення, є незаконними та порушують конституційні права громадян, —  підсумовує юрист

 

Як директору підприємства звільнитися без згоди засновників: розповідає юрист

Опубликовано: 02.03.2020 в 13:29

Автор:

Категории: Юридичні поради

Проте трапляються ситуації, коли засновники не бажають звільняти директора і не дають згоди на це. Тож, як директору звільнитися, не порушуючи букви закону? Розповідає помічник адвоката Діана Сопіна: