Сайт перебуває у стадії розробки
АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «ЦИПІН І ПАРТНЕРИ»

Monthly Archives: Январь 2021

Як уберегтися від рейдерства?

Опубликовано: 28.01.2021 в 16:05

Автор:

Категории: Юридичні поради

Адвокат Тетяна Войнова

«Методів рейдерського захоплення підприємства є багато – це і скупка акцій, і доведення до банкрутства, і викуп кредитної заборгованості, і навіть силові методи, включаючи шантаж керівників та незаконні рішення органів влади, здобуті корупційним шляхом, – розповідає адвокат АБ «Ципін і партнери» Тетяна Войнова. – Нерідко зловмисники вдаються до так званого «реєстраційного» рейдерства, коли вносяться зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань (ЄДР) щодо двох позицій: зміни керівника юридичної особи або складу учасників/засновників. Щоб цього не сталося, у статуті підприємства варто передбачити певні запобіжники».

Правило щодо зборів

Розповсюдженим сценарієм є таємні збори міноритаріїв, на яких обирається нова рада директорів і призначається нове керівництво. Нерідко, щоб провести такі збори, рейдери використовують неправомірні судові рішення, які визначають, що добросовісний акціонер взагалі не є акціонером і не може брати участь у зборі акціонерів. Таким чином можна вивести потрібне майно з компанії та й взагалі провести усі необхідні рішення. Іноді без участі власника контрольного пакета акцій збори акціонерів приймають рішення не лише про зміну менеджменту, а й про додаткову емісію, яка «розмиває» контрольний пакет акцій.

Щоб цього не сталося, зазначте у статуті, що рішення загальних зборів, особливо щодо зміни керівника підприємства, мають підписуватися всіма присутніми учасниками, а не лише головуючим на зборах. Іноді доцільно навіть прописати, що рішення щодо зміни керівництва приймаються не просто більшістю присутніх на зборах, а переважною більшістю учасників товариства або ж одностайно. Доцільно також зазначити в статуті, що секретарем та головою зборів можуть бути лише учасники товариства, а не сторонні особи.

Правило щодо повноважень керівника

Надаючи занадто широкі повноваження керівникові підприємства, ви ризикуєте, що ці повноваження опиняться у рейдерів. По-перше, на людину може здійснюватися тиск методами підкупу чи шантажу, або ж людина сама може перейти на бік противника. Слід враховувати і те, що у разі, якщо рейдери зможуть поставити свою людину на посаду директора, вони отримають доступ і до всіх його повноважень.

Вихід – закріпити в статуті обмеження для функцій керівника і внести ці данні до ЄДР. Наприклад, це може бути умова, що керівник не може підписувати договори на суму більше 1 млн гривень без згоди власників, не може продавати чи здавати в оренду певні активи, приміром, земельні ділянки або виробничі потужності. Або зазначити у статуті «табу» на видачу директору довіреностей з тих чи інших питань.

Проведіть аудит структури управління підприємством та визначте, чи раціонально розподілено управлінські функції та чи не дублюються керівні посади. Найкраще для протидії рейдерству мати складний виконавчий орган, в якому повноваження розділені між директорами. Однак важливі управлінські рішення залишаються за власниками.

Правило нотаріального посвідчення договорів 

Ще одним засобом захисту від рейдерів є використання інструменту нотаріату. В статуті може бути прописано необхідність нотаріального посвідчення окремих видів договорів, важливих для вашого виду бізнесу. Наприклад, для аграріїв такими можуть бути правочини про користування земельними ділянками.

Обов’язково зазначте у статуті необхідність нотаріального посвідчення правочинів про відчуження корпоративних прав. Мова йде про самі договори, а не лише про підписи на акті приймання-передачі частки. Це додаткове ускладнення зупинить обіг підроблених документів.

Спеціалізовані адвокатські компанії, що мають успішних досвід у протидії рейдерству, знають чимало юридичних механізмів, здатних убезпечити ваш бізнес від незаконних посягань. Підписавши договір про співпрацю з такою компанією, ви зможете захистити свою справу від зовнішніх загроз.

«Окрім того, до превентивних методів належить і щоденна перевірка реєстрів та відслідковування можливих змін, – зазначає Тетяна Войнова. – Оскільки рейдери, як правило діють швидко та можуть використовувати і так званих «чорних» нотаріусів та йти на інші корупційні дії, які в подальшому не так складно оскаржити, але не знаючи про них завчасно, можна допустити втрату управління чи майна».

Читайте також: Рейдерство за участі “чорних” реєстраторів: що каже судова практика

Як зняти арешт на майно?

Опубликовано: 26.01.2021 в 16:21

Автор:

Категории: Юридичні поради

Майно та кошти на рахунках можуть арештувати тоді, коли на особу рішенням суду чи іншого уповноваженого органу покладене певне майнове зобов’язання. У такому випадку видається виконавчий документ, і процедура відбувається згідно Закону України «Про виконавче провадження». Стаття 18 цього закону передбачає, що виконавець зобов’язаний вживати заходи щодо примусового виконання рішень, в тому числі закон надає йому право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Як відбувається зняття арешту з майна

Згідно із статтею 59 Закону «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Артем Бондаренко, адвокат

«Після отримання позитивного судового рішення арешт з майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини, – розповідає адвокат АБ «Ципін і партнери» Артем Бондаренко. – У випадку надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти на рахунку боржника заборонено звертати стягнення, арешт з таких коштів повинен бути знятий виконавцем не пізніше наступного робочого дня. При цьому, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту».

Підстави для зняття арешту

У частині 3 статті 59 Закону «Про виконавче провадження» йдеться, що арешт з майна боржника знімається у разі виявлення порушення порядку накладення арешту. У такому разі начальник відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, повинен винести відповідну постанову.

Загальними підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Закінчення виконавчого провадження

У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, суму стягнутого виконавчого збору або суму стягнутої основної винагороди приватного виконавця та розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу.

«Незважаючи на те, що Законом досить чітко регламентовано порядок, підстави і строки зняття арешту з майна, досить поширеними є випадки бездіяльності й недбалості з боку виконавців, які свідомо чи ні не встигають реагувати на виникнення обставин, які зумовлюють зняття такого арешту, – зауважує Артем Бондаренко. – Відтак, за бажаний особі результат ще доведеться поборотися».

У разі неправомірного арешту вашого майна або за наявності підстав щодо його зняття, звертайтеся за допомогою до професійних юристів. Іноді правильно складених звернень до відповідних органів достатньо для позитивного вирішення питання.

Чи можна оскаржити штраф за порушення ПДР, зафіксоване на TruCam?

Опубликовано: 25.01.2021 в 14:59

Автор:

Категории: Юридичні поради

Радари TruCam здатні фіксувати перевищення швидкості автомобіля, даючи співробітникам поліції підстави для винесення постанови про адміністративне правопорушення. Однак до фото та відеоматеріалів з TruCam в законодавстві теж визначені свої вимоги. І вже навіть є прецеденти судових рішень, коли постанови та штрафи за перевищення швидкості скасовувалися, а докази, зафіксовані радарами, визнавалися неналежними.

В яких випадках відео з TruCam недійсне

У жовтні 2020 року другий апеляційний адміністративний суд у справі №953/6701/20 визнав відеозапис з TruCam недійсним. Він аргументував це тим, що відеоматеріали з радару підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора. А в даній справі на відеозаписі був відсутній цифровий підпис. Суд зауважив, що такий відеозапис не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху була скасована. Суд також постановив стягнути на користь водія суму судового збору в розмірі 630,60 гривень, сплаченого при зверненні до суду з апеляційною скаргою, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Варто зазначити, що з самого початку справа стосувалася штрафу у 255 гривень, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Фото з TruCam без обличчя водія – не доказ?

В іншій адміністративній справі – №234/8827/20 поліцією не було надано відеозапису з вимірювача швидкості, лише фото. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову, і суд задовольнив його вимогу. Натомість поліцейські подали апеляційну скаргу, однак вона не була задоволена. Як йдеться в постанові апеляційного суду, «на вказаному фотознімку не зафіксовано особу, яка перебуває за кермом цього автомобілю». Крім цього, суд зазначає, що на фотознімку, наданого відповідачем, не зафіксований дорожній знак 5.45 або знак 5.46, тому неможливо встановити – чи рухався позивач у межах населеного пункту, чи ні.

Суд дійшов висновку, що постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню як неправомірна, а справа – закриттю. Справа стосувалася вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, з відповідальністю у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Як захистити свої права

Згідно із статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Артем Бондаренко, адвокат

«Ваша обізнаність із прецедентними судовими рішеннями та з вимогами до оформлення відеозаписів із TruCam може допомогти під час спілкування з поліцейським, який зупинив вас для винесення постанови про адміністративне правопорушення. Особливо, це стосується спірних ситуацій, коли ви не готові визнати свою провину, – зазначає адвокат АБ «Ципін і партнери» Артем Бондаренко. – Навіть якщо ви дійсно порушили правила дорожнього руху та перевищили швидкість, це не дає право поліції порушувати норми закону щодо надання доказів адміністративного правопорушення. У будь-якому разі у вас є можливість скористатися фаховою юридичною допомогою та звернутися за захистом своїх прав до суду».

 

Читайте також: Як оскаржити штраф за порушення правил дорожнього руху

Чи можна оскаржити штраф з дорожніх камер?

Чи можна оскаржити штраф з дорожніх камер?

Опубликовано: 21.01.2021 в 15:10

Автор:

Категории: Юридичні поради

Що робити, коли ви отримали постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, але не маєте до нього відношення? Приміром, за кермом вашого транспортного засобу була інша особа.

Після отримання копії постанови ви маєте право звернутися за захистом своїх прав до керівництва патрульного поліції або до суду. Але перед цим варто дізнатися, хто саме несе відповідальність за порушення ПДР, зафіксовані в автоматичному режимі, та як можна довести свою невинуватість.

Як це працює

Камера фіксує порушення, надсилає дані до Центру автоматизованої обробки даних МВС, де вони формуються у постанову. На постанові має бути підпис працівника поліції. Далі повідомлення надсилається людині, на яку зареєстровано автівку-порушницю. Власник отримує на адресу свого місця реєстрації, а також у мобільному додатку (за наявності) постанову з вимогою сплатити штраф та фотографії його авто в момент перевищення швидкості.

Штрафи:

  • за перевищення швидкості на понад 20 км/год – 255 грн;
  • за перевищення швидкості на понад 50 км/год – 510 грн.

Проте є й бонус від перевищення швидкості, зафіксованого саме камерами: якщо сплатити штраф упродовж 10 днів, то діє знижка 50% від суми штрафу. Як жартують водії, вигідніше потрапляти «на очі» камері, ніж поліції.

Поки що фіксується лише перевищення швидкості. У майбутньому планується, що камери фіксуватимуть й інші порушення – проїзд на червоне світло та проїзд смугою громадського транспорту.

Дізнатись про розташування камер можна на сайті МВС України за посиланням

https://mvs.gov.ua/ua/pages/7580_Adresi_kamer_fotovideofiksacii.htm

Краще зареєструватися в електронних додатках, щоб оперативно отримувати повідомлення про штрафи.

Перелік корисних додатків для водіїв, де можна дізнатися про штраф:

додаток МВС «Штрафи ПДР»

https://play.google.com/store/apps/details?id=ua.mvs.vfx&hl=ru

сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі

https://bdr.mvs.gov.ua/

електронний кабінет водія на сайті МВС

https://e-driver.hsc.gov.ua/accounts/login/

Коли варто оскаржувати постанову

Оскільки судовий збір для оскарження постанови (420 грн) є більшим за штраф, то особливого сенсу оскаржувати постанову немає. Але ми б виділили два випадки, коли варто йти на принцип. А саме:

За кермом був не власник авто

Згідно зі статтями 14-1 і 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе відповідальна особа — фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

У своєму рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України вказує, що власники транспортних засобів можуть притягатися до адміністративної відповідальності виключно за наявності в їхніх діях складу певного адміністративного порушення. У зв’язку з цим Конституційний Суд навіть рекомендував Верховній Раді змінити ряд норм законодавства, зокрема і статтю 14-1 КУпАП. Але навіть поки ця стаття не змінена, суди у своїй практиці зобов’язані враховувати рішення Конституційного Суду.

Ви отримали «лист щастя» з вимогою сплатити штраф за авто, яке вам не належить

На жаль, такі випадки також трапляються. Як це можливо? Техніка робить найбільшу частину роботи – фіксує порушення. Але найвідповідальніша її частина лягає на працівників поліції. Оператор перевіряє, чи відповідає номер авто інформації про транспортний засіб, внесеній до бази даних. І тут можливі помилки, адже це – людський фактор.

Артем Бондаренко, адвокат

«Ви отримали постанову про притягнення до адмінвідповідальності і накладення штрафу, – розповідає адвокат АБ «Ципін і партнери» Артем Бондаренко. – Якщо маєте сумніви, наприклад, зафіксований камерами номерний знак не збігається з номерами вашого авто або ви не проїжджали в цей час у цьому місці, тоді існують такі варіанти оскарження. У ситуації, коли не ви були за кермом, а наприклад, член вашої родини, потрібно, щоб він особисто звернувся до поліції із заявою, що він керував вашим транспортним засобом і бажає сплатити штраф. Інша ситуація: на момент вчинення правопорушення автомобіль вам вже не належав. Наприклад, напередодні він був проданий або ж у вас його викрали. Звертайтесь з підтверджуючими документами до поліції. На ці дії у вас є 20 днів. Можна також напряму звернутись до суду, щоб оскаржити постанову інспектора поліції. Якщо ж вам надійшло повідомлення про перевищення швидкості автівкою, яка вам не належить взагалі, то вам слід  звернутися із заявою до керівника патрульної поліції, який має ініціювати перевірку та скасувати постанову про притягнення вас до адмінвідповідальності».

Як оскаржити постанову у суді

Вже є не одна постанова Верховного Суду (зокрема, постанови КАС ВС від 31 січня 2020 року у справі №755/7433/19 та від 12 червня 2020 року у справі №686/2829/19), яка говорить про те, що 10-денний термін рахується саме з часу вручення особі постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, а не з часу винесення такої постанови. Тобто не важливо, коли була винесена постанова, ви маєте 10 днів на те, щоб оскаржити її у суді з того дня, коли ви її отримали.

Подавати заяву до суду слід за місцем вашої прописки або за місцеперебування відповідача. Позовна заява має ґрунтуватися на нормах КУпАП. У ній слід обов’язково зазначити, чому ви вважаєте постанову про адміністративне правопорушення незаконною. Скористайтеся професійною правовою допомогою, щоб забезпечити справедливе рішення щодо вас у суді.

Читайте також:

Які зміни внесли у правила дорожнього руху?

Кого і де можна знімати на фото та відео

Закон про мову: кого і як штрафуватимуть з 16 січня?

Опубликовано: 15.01.2021 в 20:17

Автор:

Категории: Юридичні поради

За порушення суб’єктами господарювання норм закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено штраф у розмірі від 300 до 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 5100 до 6800 гривень). Однак, як йдеться у частині 6 статті 57 штраф накладається лише за повторне порушення протягом року вимог закону. Загалом же процедура контролю за дотриманням норм закону виписана так, що оштрафувати суб’єкта господарювання буде досить складно, вважають юристи.

Поліція не штрафуватиме за мову

Закон не наділяє Національну поліцію повноваженнями склади акти, протоколи чи виносити постанови про накладення штрафу з мовних питань. Такі повноваження має виключно Уповноважений із захисту державної мови або його представники, працівники Секретаріату Уповноваженого. Згідно штатного розкладу, затвердженого урядом, кількість працівників Секретаріату визначена у кількості 50 осіб на всю країну. Тому у своїй пам’ятці «Як діяти у разі порушення вашого права на обслуговування українською» Уповноважений по суті визначає лише один спосіб впливу на порушника – подати скаргу.

Згідно із законом залучення працівників поліції можливе, але воно здійснюється лише за вмотивованим зверненням Уповноваженого із захисту державної мови, в якому має зазначатися, які саме дії пропонується вчинити працівникам поліції. Тобто залучати працівників поліції – одне із повноважень Уповноваженого, які він має для здійснення контролю за використанням державної мови.

В яких випадках можна скаржитись Уповноваженому

адвокат АБ «Ципін і партнери» Марина Суткович

«Частина 2 статті 30 закону вимагає від підприємств, установ та організацій всіх форм власності, а також від фізичних осіб – підприємців та інших суб’єктів господарювання, що обслуговують споживачів, здійснювати обслуговування та надавати інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги державною мовою, – зазначає адвокат АБ «Ципін і партнери» Марина Суткович. – При цьому інформація державною мовою може дублюватися іншими мовами. Однак згідно частини 3 цієї ж статті на прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін».

Отже, якщо вам зручніше розмовляти російською, ви цілком можете попередити про це працівника підприємства чи установи, і спілкуватися з ним тією мовою, яка вам зручна, за умови, звичайно, що вас розуміють.

Скарга – не обов’язково штраф

Якщо Уповноважений все ж таки отримав скаргу щодо дотримання стандартів державної мови, зовсім не факт, що результатом її розгляду стане притягнення кого-небудь до відповідальності. Згідно з частиною 5 статті 55 Уповноважений може залишити скаргу без розгляду, зокрема, якщо скарга не містить обґрунтування.

Іншими результатами розгляду скарги можуть бути здійснення мовної експертизи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, або здійснення контролю за застосуванням державної мови. В чому ж полягає контроль з боку Уповноваженого або його представників? І коли вони мають право накладати штраф?

Під час здійснення контролю за застосуванням державної мови Уповноважений має право одержувати на свою вимогу копії документів та іншу інформацію, що стосується предмета контролю, від громадських об’єднань, політичних партій, інших юридичних осіб. Ці документи мають йому бути надані впродовж 30 днів від дня надходження відповідного запиту. А вже за результатами здійснення контролю Уповноважений або його представники складають відповідний акт.

Акт чи протокол?

Якщо щодо вашого суб’єкта господарювання склали акт, це означає, що ви повинні усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акту. Акт не може містити жодних штрафних санкцій.

І лише у разі повторного протягом року порушення вимог, встановлених законом, Уповноважений або його представник складають протокол. Згідно із частиною 4 статті 57 протокол про правопорушення підписується особою, яка його склала, та суб’єктом господарювання, який притягається до відповідальності за порушення, або його представником. Фактично ця норма змушує Уповноваженого або працівників його Секретаріату приїжджати особисто до суб’єктів господарювання, щоб отримати їхній підпис на протоколі. Але таких працівників лише 50 на всю країну, а сам Уповноважений скаржиться не недостатнє фінансування Секретаріату для виконання своїх повноважень. Тож скоріш за все, бізнес не особливо відчує гніт від «мовних» штрафів.

І протокол – це ще не штраф

Постанова про накладення штрафу виноситься Уповноваженим тільки після розгляду справи про порушення суб’єктом господарювання вимог закону щодо використання мови. Справа про накладення штрафу повинна розглядатися за участю представника суб’єкта господарювання або у разі його відсутності, якщо він був попереджений і не надав клопотання про відкладення розгляду справи. Постанова про накладення штрафу має бути надіслана суб’єкту господарювання у триденний строк після її прийняття.

Необхідно зазначити, що закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» вносить зміни також до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вони передбачають можливість штрафувати не тільки суб’єктів господарювання, а й фізичних осіб, приміром працівників сфери обслуговування. Але такі зміни вступають в силу лише з 16 липня 2022 року. До тих пір Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови доведеться обмежитися лише розглядом скарг на суб’єктів господарювання.

Договір довічного утримання, спадковий договір чи заповіт – в чому відмінність

Опубликовано: 15.01.2021 в 15:32

Автор:

Категории: Юридичні поради

Насправді під час укладення цивільних договорів щодо прав власності на майно необхідно бути уважним обом сторонам – і тому, хто передає майно у спадок або за договором утримання, і тому, хто його приймає на певних умовах. З-поміж усіх договорів лише договір дарування не передбачає будь-яких зобов’язань обдаровуваного перед дарувальником. Крім цього, майно може бути передано у власність після смерті особи згідно із її заповітом.

Заповіт

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Цивільний кодекс України дозволяє заповідачу призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

«Необхідно враховувати, що згідно із статтею 1241 Цивільного кодексу право на обов’язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, – зазначає адвокат АБ «Ципін і партнери» Тетяна Войнова. – Вони, незалежно від змісту заповіту, спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом».

Згідно із статтею 1254 заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, а також скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Також заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Договір довічного утримання

Хоча частіше за все договори довічного утримання укладають люди літнього віку, Цивільний кодекс не обмежує коло тих, хто може стати відчужувачем у такому договорі. Згідно із статтею 746 Цивільного кодексу України ним може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я. Набувачем же у договорі довічного утримання може бути повнолітня дієздатна фізична особа або навіть юридична особа.

«Особливістю цього договору є те, що право власності на майно переходить від відчужувача до набувача одразу, в момент реєстрації договору. Хоча статтею 754 Цивільного кодексу встановлено обмеження для набувача у праві розпоряджатися майном», – зауважує Тетяна Войнова.

Зокрема, набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання, укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання, не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Також необхідно враховувати, що втрата та пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.

Спадковий договір

За спадковим договором набувач зобов’язується виконувати розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Згідно із статтею 1306 Цивільного кодексу предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя. Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

«Щодо спадкових договорів, то  обом сторонам слід уважно прописувати умови договору та розуміти всі ризики та можливі наслідки невиконання чи оскарження такого договору, тому перед укладенням такого договору бажано проконсультуватись з фахівцем», – радить Тетяна Войнова.

Заповіт та цивільні договори – спадковий або довічного утримання, мають бути обов’язково посвідчені нотаріально. Щоб визначити, який саме правочин найкраще укласти у вашій ситуації, скористайтеся консультацією юриста.

Читайте також: Як захиститися від колекторів: пояснює юрист