Сайт перебуває у стадії розробки
АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «ЦИПІН І ПАРТНЕРИ»

Monthly Archives: Июль 2021

Як поновити батьківські права?

Опубликовано: 29.07.2021 в 13:03

Автор:

Категории: Юридичні поради

Батьківські права поновлюються лише через суд. Не обов’язково звертатися до того ж самого суду, який виносив рішення про позбавлення батьківських прав. Ви можете звернутися до іншого суду, тим більше, якщо, на вашу думку, суд виніс упереджене рішення або ви сумніваєтесь в його об’єктивності.

Законодавство не встановлює строку, протягом якого особа має право звернутися за поновленням батьківських прав, ви можете зробити це будь-коли. Однак врахуйте, що згідно із частиною 1 статті 169 Сімейного кодексу України заяву має право подавати лише особа, позбавлена батьківських прав, – мати чи батько. Ні інші родичі дитини, ні будь-які органи чи заклади не мають права цього робити.

Читайте також: Оформлення нерухомості на дитину: який вид договору обрати?

Коли батьківські права поновити неможливо

Сімейний кодекс передбачає лише два випадки, коли поновлення батьківських прав неможливе. Перший – це якщо на час розгляду справи судом дитина вже досягла повноліття, тобто 18 років. Другий – якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Щоправда, якщо ви впевнені, що усиновлення відбулося незаконно, ви можете подати позов про його скасування або визнання недійсним. До розгляду таких справ обов’язково буде залучений відділ у справах дітей, крім того, суд враховуватиме і умови життя дитини у новій родині. В інтересах дитини суд може залишити її усиновленою, щоб не завдавати шкоди її психологічному здоров’ю та не руйнувати нову родину.

Що потрібно, щоб відновити батьківські права

Як йдеться у частині 4 статті 169 Сімейного кодексу, розглядаючи справу про поновлення батьківських прав, суд зобов’язаний перевірити, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення.

На що звертатиме увагу суд при поновленні батьківських прав? Як відомо, особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку утримувати дитину. Згідно із статтею 166 Сімейного кодексу при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Тож суд неодмінно звертатиме увагу, чи сплачувалися аліменти, чи продовжував батько чи мати підтримувати дитину матеріально, незважаючи на позбавлення батьківських прав.

Адвокат Тетяна Войнова

«Слід звернути увагу, що в таких справах обов’язковим є висновок органу опіки та піклування, який повинен надати письмовий висновок про можливість поновлення батьківських прав, – зазначає адвокат АБ «Ципін і партнери» Тетяна Войнова. – Суд може й не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він буде недостатньо обґрунтованим або суперечитиме  інтересам дитини. В такій категорії справ суди перевіряють, наскільки змінилася поведінка особи, яку було позбавлена батьківських прав, зокрема, чи припинили існувати обставини, що стали підставою для позбавлення батьківських прав, чи відповідає таке поновлення батьківським прав найкращим інтересам дитини. Окрім того, суд може заслухати думку дитини, якщо вона її може висловити, та бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина, або відвідного опікуна».

Як довести суду, що особа заслуговує батьківських прав

Згідно із статтею 168 Сімейного кодексу, мати або батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити такі разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдаватиме шкоди її життю, здоров’ю та моральному вихованню та за умови присутності іншої особи.

Якщо після позбавлення батьків батьківських прав дитина була оформлена до спеціалізованого закладу, такий заклад може у відповідь на заяву батьків дозволяти забирати дитину на свята чи вихідні. При розгляді у суді справ про поновлення батьківських прав суд зважатиме на те, чи зверталася особа із заявою про надання права побачення з дитиною, чи були зацікавлені мати та батько у спілкуванні з дитиною.

Які докази потрібні для поновлення батьківських прав

Головне – довести у суді, що особа дійсно змінилася: позбулася алкогольної чи наркотичної залежності, якщо такі проблеми були, пройшла відповідне лікування та реабілітацію. Обов’язково знадобляться докази того, що особа здатна забезпечувати дитину матеріально – офіційне працевлаштування, підтвердженні прибутків, навіть постійні перекази коштів від родичів з-за кордону теж можуть бути свідченням належного матеріального становища. Важливо мати належне житло – в особистій власності або офіційній оренді. Крім цього, суд перевірятиме і факти притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності чи перебування під слідством.

Одруження та виховання дітей жінки або чоловіка теж може відіграти важливу роль при прийнятті судом рішення про поновлення батьківських прав. Подаючи документи до суду, необхідно зібрати якомога більше позитивних характеристик з роботи, від сусідів та інших свідків. Заручіться підтримкою фахового адвоката, який допоможе вам скласти правильний позов для успішного вирішення питання. Слід також знати, що у разі відмови в позові повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише через рік, тож краще одразу підготувати всі документи якісно.

«В разі ж, якщо позов буде задоволено, то особа, яка звернулась із відповідним позовом, набуває батьківських прав і обов’язків у повному обсязі», – наголошує адвокат.

Читайте також: Як стягнути аліменти за попередній період

Підписання договору: на що звернути увагу

Опубликовано: 28.07.2021 в 13:06

Автор:

Категории: Юридичні поради

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Стаття 629 ЦК говорить про те, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Якщо ж одна зі сторін захоче ухилитися від виконання умов договору, то вона може бути притягнута до відповідальності, в тому числі в судовому порядку. Тому слід ретельно вичитувати кожну букву договору перед підписанням. Адже навіть незначна помилка може дорого коштувати під час розгляду справи у суді.

На що слід першочергово звернути увагу, підписуючи договір?

Назви, реквізити, суми і коми

адвокат АБ «Ципін і партнери» Марина Суткович

«Перш за все варто перевірити Єдиний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, – переконана адвокат АБ «Ципін і партнери» Марина Суткович. – Він містить актуальну інформацію про контрагента, ідентифікаційний номер, його місцезнаходження, керівника, вказівку чи не перебуває у стані банкрутства. Ми рекомендуємо порівнювати всі дані, надані контрагентом, із даними цього реєстру. Потрібно звернути увагу на зазначені там види діяльності (КВЕДи). Фізична чи юридична особа має здійснювати тільки ті види діяльності, які вказано в реєстрі».

Як би не банально це звучало, найбільша кількість помилок зустрічається саме у назвах, реквізитах або сумах, зазначених у договорі. Вказуючи суму, ви можете випадково посунути кому на декілька цифр і від цього зміниться розрядність чисел. Помилка в одному знаку в реквізитах або назві теж може спричинити масу незручностей. Слід зазначити, що за домовленістю сторін таку ситуацію завжди можна виправити додатковою угодою або підписанням нового договору. Якщо, звичайно, інша сторона не захоче використати цю ситуацію для маніпуляцій. У такому разі ви повинні розуміти, що технічні описки у назві чи реквізитах не можуть бути підставою для розірвання договору і наполягати на захисті своїх інтересів.

Але краще за все ретельно перевірити всі назви та числа на етапі підготовки договору.  І врахувати те, що наш мозок схильний оминати увагою місця, де спрацьовує зорова пам’ять, вважаючи їх знайомими та безпечними. Знаючи це, варто зосередитися саме на тому, що на перший погляд здається дрібницями.

Повноваження сторін

«У Єдиному реєстрі юридичних офіс, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зазначається інформація про осіб, які можуть діяти від імені юридичної особи без довіреності, – говорить Марина Суткович. – Це можуть бути керівник та інша особа, указана в реєстрі (підписант). Якщо договір підписує від імені контрагента особа, яка не є керівником або яку не зазначено в реєстрі, то її повноваження на підписання договору має бути підтверджено довіреністю від керівника. Також повноваження керівника можуть бути обмежені певною сумою чи типом договорів, які він може укладати без згоди загальних зборів учасників товариства. Таке обмеження також має бути зазначено в реєстрі. Варто попросити на вивчення і статут контрагента. У разі якщо договір підписала не уповноважена особа, то ви ризикуєте, що такий договір може бути визнаний недійсний».

У справі №911/1634/19 суд визнав недійсним договір поставки на суму 2 млн. грн., укладений директором ТОВ, адже згідно із статутом товариства, на укладення угод, сума яких перевищує 100 тис. грн., директор повинен попередньо отримати письмову згоду загальних зборів учасників товариства. І те, що інша сторона не знала про таку вимогу статуту, не вплинуло на рішення суду.

Отже, висновок: перед підписанням договору завжди слід перевіряти повноваження сторін. Якщо уповноважена особа діє на підставі статуту, слід ознайомитися з ним. А також перевірити, чи дійсно особа має право діяти на підставі статуту чи на підставі довіреності. Усі ці моменти мають бути відображені в договорі.

Адже позиція Верховного Суду однозначна: «Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента».

Читайте також: Все про роботу керівників: матеріальна відповідальність, несумісна діяльність та підстави для звільнення

Відповідність домовленостям

«Договір перед підписанням варто читати, для того щоб переконатись, що всі усні домовленості там відображено, – наголошує адвокат. – Предмет договору, права та обов’язки сторін та строки їх виконання мають бути чітко прописані. Зокрема, на практиці стикалась з таким випадком з однією відомою страховою компанією. Страхувальник — власник авто звернувся до страхової компанії з метою укладення договору КАСКО страхування. Менеджер роз’яснив, що за умовами запропонованого виду страхування страхувальник зобов’язаний регулярно сплачувати страхові платежі, а страхова компанія, натомість, у разі настання страхового випадку (аварії) здійснить ремонт авто самостійно на станції технічного обслуговування (СТО) за вибором страхової. Однак, вивчивши договір виявилось, що страхова компанія залишила за собою право не проводити ремонт авто та не виплачувати відшкодування, якщо їхнє СТО з якихось причин не може відремонтувати поломку, що технічно підлягає ремонту. Таким чином, у договорі було передбачено право страховика відмовляти у виплатах  тоді, коли сам страховик (страхова компанія) не виконав свої зобов’язання».

Договір не повинен містити незаконних та нікчемних положень, застерігає Марина Суткович. «Не чекайте від контрагента нормальної співпраці, якщо він від початку пропонує прописати те, що не узгоджується із законодавством», – переконана вона.

Тож укладаючи договір, потрібно передусім перевірити його зміст на наявність як юридичних, так і технічних помилок, відповідність законодавству, установчим документам сторін та усним домовленостям. Лише професійно підготовлений і вивірений документ забезпечить дотримання ваших інтересів під час його виконання.

Читайте також: Як уберегтися від рейдерства?

«Перезріла» амністія: кого випустять на честь 30-річниці Незалежності

Опубликовано: 22.07.2021 в 16:53

Автор:

Категории: Юридичні поради

Згідно із Конституцією України амністія оголошується законом, який приймає парламент. Для держави амністія – привід показати, що  основною цінністю у ній все ж таки є людина, навіть якщо вона в певний час порушила закон і піддалася покаранню.

За амністією завжди звільняються люди, які не становлять загрози для суспільства. Це переважно ті, хто вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, люди похилого віку, жінки, особи, що мають хронічні захворювання тощо. Однак кожен закон про амністію заново уточнює перелік тих, хто підпадає під її дію. А вже остаточне рішення щодо того, чи застосовується амністія, приймає суд щодо кожної людини окремо.

Мітітел Руслан, адвокат АБ «Ципін і парнери»

«Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання, – розповідає адвокат АБ «Ципін і партнери» Руслан Мітітел. – Тож у випадку підстав застосування амністії суд зобов’язаний її застосувати, але за умови, що сама особа погоджується на застосування акту амністії. Особи, які відповідно до закону підлягають звільненню від відбування покарання, звільняються не пізніше ніж протягом 3-х місяців з дня опублікування закону про амністію. Питання про застосування амністії суд вирішує за клопотанням засудженого, його захисника, прокурора, органу або установи виконання покарань».

Читайте також: Як підготувати позов до суду?

Хто попаде під амністію

Проект закону України «Про амністію з нагоди 30-ї річниці Незалежності України» №5249 планується ухвалити цього року напередодні 24 серпня.

Проектом пропонується оголосити амністію і поширити її дію, насамперед, на ті категорії засуджених, які найбільш незахищені та вразливі соціально: на неповнолітніх та жінок, а також чоловіків, які мають неповнолітніх дітей або дітей, визнаних особами з інвалідністю, на осіб з інвалідністю першої, другої та третьої груп, хворих на туберкульоз, онкологічні захворювання, осіб, що досягли пенсійного віку, учасників бойових дій, тощо.

Основними критеріями для застосування амністії є:

– незначна суспільна небезпека діянь, що вчинила особа, яка відбуває покарання;

– об’єктивні фактори (тяжка хвороба, похилий вік тощо), що суттєво знижують небезпечність осіб, яких пропонується звільнити від відбування покарання;

– значний строк відбутого засудженими особами покарання на момент проголошення амністії.

За повідомленням Мін’юсту у разі прийняття законопроекту попередньо підлягатимуть звільненню 1046 особи. Ще 135 засудженим, які відбувають покарання у виді обмеження волі та інші покарання, не пов’язані з позбавленням волі, буде скорочено наполовину невідбуту частину покарання.

Хто не потрапляє під амністію

Законопроектом визначено категорії засуджених, щодо яких амністія не застосовується:

– це особи, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі;

– особи яких засуджено до довічного позбавлення волі;

– особи, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів;

– особи, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

– особи, яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;

– особи, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисне кримінальне правопорушення;

– особи, які вчинили злочини з використанням службового становища (корупційні злочини).

Амністія-2021: чи буде взагалі?

Слід сказати, що спроба ухвалити закон про амністію у 2019 році провалилася, але, схоже, цьогоріч депутати налаштовані більш рішуче. Законопроект уже пройшов слухання у профільному комітеті. Планується, що він буде винесений у зал напередодні Дня незалежності.

Треба також врахувати, що в альтернативному законопроекті 5249-1 планувалося застосувати амністію до осіб, які «захищали суверенітет та територіальну цілісність України» та «брали безпосередню участь в АТО». Комітет відхилив цей законопроект, адже в основному вже передбачено застосування амністії до учасників бойових дій. Однак автори альтернативного проекту все ж мають намір захищати свою пропозицію у залі, адже вважають, що не всім учасникам АТО вдалося отримати статут учасника бойових дій, і це може звузити права окремих осіб на амністію.

Із законопроектом про амністію, який наразі схвалений комітетом, та готується до розгляду, можна ознайомитись за посиланням. Однак, звичайно, кожна справа індивідуальна, тож визначити, чи підлягає особа амністії, вам можуть допомогти правові фахівці.

Читайте також: Які справи розглядає Європейський суд з прав людини?

Секретний заповіт, заповіт з умовою та заповіт подружжя – що це?

Опубликовано: 21.07.2021 в 10:38

Автор:

Категории: Юридичні поради

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Цивільний кодекс України дозволяє заповідачу призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно із статтею 1254 заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, а також скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Також заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Читайте також: Договір довічного утримання, спадковий договір чи заповіт – в чому відмінність

Секретний заповіт

Стаття 1255 Цивільного кодексу забороняє особі, що посвідчує заповіт, а також усім, хто може бути присутнім під час посвідчення заповіту, до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту. Однак якщо все ж таки «витік» інформації станеться, це не буде підставою для визнання заповіту недійсним.

«Якщо говорити про підстави, з яких заповіт може бути визнаний недійсним, то такими є, зокрема, вчинення заповіту недієздатною особою або через представника, а також якщо заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Перелічені порушення свідчать про нікчемність такого заповіту. Це означає, що його не потрібно визнавати недійсним у судовому порядку, він є таким за приписами закону», – розповідає юрист Адвокатського бюро «Ципін і партнери» Діана Матвєєва.

За словами юриста, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача у заповіті не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, заінтересована особа може звернутися до суду з відповідним позовом. В такому разі суд за наявності підстав ухвалить рішення, яким такий заповіт буде визнано недійсним. «Буває, що недійсною є тільки певна частина заповіту. Тоді інші умови залишаються чинними, якщо вони не суперечать законодавству та волевиявленню заповідача», – зазначає Діана Матвєєва.

Також законодавством передбачений такий вид заповіту, як секретний, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.

У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту.

Заповіт з умовою

Згідно із статтею 1242 заповідач може скласти заповіт з умовою. В такому разі право на спадкування в особи, яка призначена у заповіті, виникає тільки тоді, коли умова виконана. Це може бути, наприклад, наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо. Втім, умова не повинна суперечити закону або моральним засадам суспільства. Умова є обов’язковою для отримання спадщини – особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.

«Варто зазначити, що умова заповіту має бути чітко визначеною. Тобто в заповіті мають бути встановлені дії, які повинен вчинити спадкоємець для набуття права на спадкування або події, що мають статися. Якщо умова заповіту є недостатньо зрозумілою, може бути застосований механізм тлумачення заповіту. Тлумачення може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями або судом, якщо спадкоємці не дійдуть згоди», – пояснює Діана Матвєєва.

Слід також враховувати, що будь-якому заповідачу закон дає право зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання. Також заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.

Заповіт подружжя

Подружжя може скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

У такому разі частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. При цьому нотаріус накладає заборону на відчуження майна, зазначеного у заповіті. Після смерті другого з подружжя право на спадкування матимуть особи, визначені подружжям у заповіті.

За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.

Законодавство України надає достатньо можливостей для складення різних видів заповітів та зазначення в них обставин, необхідних саме у вашій ситуації. Щоб визначити, який саме правочин найкраще укласти вам, скористайтеся консультацією фахового юриста.

Читайте також: Чи можна позбавити спадку?

Як підготувати позов до суду?

Опубликовано: 08.07.2021 в 14:48

Автор:

Категории: Юридичні поради

Інтернет рясніє шаблонами позовних заяв, але будьте уважними – використовувати можна лише ті з них, які готувалися після 2017 року. Саме тоді вступили в дію нові редакції Цивільного процесуального, Господарського процесуального кодексів, а також Кодексу адміністративного судочинства України, що запровадили абсолютно нові поняття, інструменти і процедури.

Одним із нововведень стало те, що віднині всі докази необхідно подавати разом із позивною заявою. Подальше долучення доказів, а також можливість зміни позову суттєво обмежені. У випадку  подання доказів після подання позову, уже під час розгляду справи необхідно буде додатково обґрунтувати, чому докази не були подані разом з позовною заявою. І вже далі суд буде вирішувати, чи приймати такі докази в процесі судового розгляду. Тож підготовка позову включає зібрання усіх доказів, визначення відповідача та позовних вимог. І якщо у випадку неправильно визначеного відповідача суд ще може замінити його, то обрання невірного способу захисту, тобто позовних вимог, може стати підставою відмови у позові. Зокрема, таке рішення Верховний Суд прийняв у справі № 910/10011/19 від 06.04.2021 року.

Іноді люди, звертаючись до суду, переконані, що правда на їхньому боці, і вважають, що це буде очевидно і для суду. Але судова система побудована не так, суд оцінює докази, надані сторонами, і на їх основі приймає рішення.

«Тож подбайте про належну лінію захисту, збір усіх доказів та належну підготовку судового позову, – закликає адвокат АБ «Ципін і партнери» Тетяна Журавель. – Адже у випадку програшу ви не зможете подати аналогічний позов знову».

Читайте також: Що робити, якщо вас викликають у поліцію

Зібрання доказів

Якщо строки позовної давності (загальний строк позовної давності складає 3 роки) дозволяють зібрати більше доказів, подбайте про це під час підготовки позовної заяви. Подумайте, які б матеріали вам знадобилися, щоб довести свою позицію, і де їх можна отримати. Можливо, деякі матеріали можна витребувати через суд. Оцініть, чи потрібно проводити експертизи для доведення своєї правоти.

Проконсультуйтесь з декількома адвокатами та визначіть, позиція та професіоналізм якого вам імпонує найбільше. Пам’ятайте, що ви маєте обрати одну головну лінію захисту. Законодавство містить масу нюансів, і природньо, що різні фахівці можуть мати різні думки щодо вашої справи. Однак не потрібно викладати всіх їх у своїй позовній заяві, адже у вашій позиції як позивача має прослідковуватися логіка, зрозуміла для суду.

Вивчення законодавства

Якщо події, щодо яких ви позиваєтеся, відбувалися у минулому, вам належить вивчити тогочасні нормативні акти. Це відповідні кодекси, закони, а також підзаконні акти – накази, постанови та рішення органів влади, які можуть регулювати певні питання. Враховуйте, що законодавство швидко змінюється, тож слідкуйте за його оновленням. Вказання нечинних норм може стати підставою відмови в задоволенні позову.

«Наприклад, норма, на яку ви посилаєтесь, може втратити чинність і питання регулюватиметься по-іншому», – зазначає адвокат.

Звичайно, краще довірити вести свою справу адвокату, який спеціалізується саме на потрібній вам сфері і має досвід ведення подібних справ. Адже він знатиме всі нюанси законодавства у цій галузі і не потребуватиме часу для їхнього вивчення, а також зможе вам підказати вдалі приклади із власної практики.

Ознайомлення із судовою практикою 

Процесуальні кодекси містять норму, що суд повинен враховувати висновки застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

«Тож бажано ознайомитися із судовою практикою з вашого питання, – говорить Тетяна Журавель. – Її також потрібно навести у позовній заяві, адже суддя не може знати всіх випадків, та і сама позиція ВС з часом змінюється. Тому обов’язково потрібно орієнтуватися на найновіші рішення, і звісно обирати ті з них, які є аналогічними або подібними до вашої справи».

Не менш важливим, ніж підготовка позовної заяви, є захист ваших інтересів під час судового процесу, який повинен здійснювати досвідчений фахівець. Пам’ятайте, що згідно з українським законодавством, представляти інтереси в судах можуть виключно адвокати, за винятком малозначущих справ. Підійдіть до вибору свого представника відповідально, намагайтесь на зустрічі задати якомога більше питань, які вас цікавлять. Адже саме від його вміння та старання залежить успіх вашої справи у суді.

Читайте також: Що робити, якщо вас затримали

Як подавати структуру власності

Опубликовано: 02.07.2021 в 14:52

Автор:

Категории: Юридичні поради

«Раніше Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» подання структури власності юридичної особи не вимагалося, з огляду на відсутність затвердженої форми та змісту цього документу,   зазначає адвокат АБ «Ципін і партнери» Кирило Юрченко. – З 11 липня 2021 року набуває чинності наказ Міністерства фінансів України від 19 березня 2021 року № 163 «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності» (далі – Наказ про структуру власності). А отже тепер юридичні особи будуть зобов’язані оформити та подати структуру власності державному реєстратору для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника».

Мінюст своїм Листом від 11.06.2021 р. № 5178/8.4.4/32-21 надав роз’яснення щодо питань, пов’язаних із оформленням структури власності, а також щодо порядку і строків подання документів для актуалізації даних про кінцевого бенефіціарного власника (далі – КБВ) юридичної особи.

Читайте також: Закрити ФОП – місія здійсненна

Форма та строки подання структури власності

Структура власності готується в довільній формі та є схематичним зображенням, на якому відображаються всі особи, які прямо чи опосередковано володіють юридичною особою самостійно чи спільно з іншими особами.

У структурі власності має бути зазначений розмір участі кожного з власників, а також вказано осіб, які незалежно від формального володіння мають можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи. Крім того необхідно вказати опис здійснення та характер вирішального впливу КБВ на діяльність юридичної особи.

Усі звернення заявників до суб’єктів державної реєстрації з питань, пов’язаних з визначенням КБВ, обґрунтуванням причин відсутності КБВ у юридичної особи, та складанням схематичного зображення структури власності, Мінюст рекомендує направляти до Міністерства фінансів України.

Зразки складання схематичного зображення структури власності оприлюднено на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України.

Всі юридичні особи, щодо яких в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань мають міститися відомості про КБВ та які зареєстровані до набрання чинності Наказом про структуру власності, з дня набрання чинності Наказом про структуру власності протягом трьох місяців, в період з 11 липня 2021 року по 11 жовтня 2021 року, мають подати державному реєстратору документи для оновлення в Єдиному державному реєстрі відомостей про КБВ.

Які документи необхідно подати

Для оновлення відомостей про КБВ державному реєстратору необхідно подати:

– заяву щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) – форма 2 або заяву щодо державної реєстрації юридичної особи – громадського формування – форма 4;

– структуру власності за формою та змістом відповідно до Наказу про структуру власності;

– витяг, виписку чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи – нерезидента в країні її місцезнаходження, – у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа – нерезидент;

– нотаріально засвідчену копію документа, що посвідчує особу, яка є КБВ юридичної особи, – для фізичної особи – нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, – для фізичної особи – резидента.

Слід зазначити, що Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон про державну реєстрацію) не визначено строку дії документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи – нерезидента в країні її місцезнаходження, а також нотаріально засвідченої копії документа, що посвідчує особу, яка є КБВ.

Щодо подання нотаріально засвідченої копії документа, що посвідчує особу, яка є КБВ, то подавати необхідно сторінки, на яких зазначено реквізити документа та прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) особи, якій його видано.

Сплата адмінзбору

Оновлення даних про КБВ можливо як під час проведення окремої реєстраційної дії відповідно до частини четвертої статті 17 закону про реєстрацію, так і при вчиненні інших реєстраційних дій, при вчиненні яких передбачено подання документів для встановлення відомостей про КБВ.

Наприклад, якщо у юридичної особи є потреба внести зміни до відомостей про свій відокремлений підрозділ чи перейти на діяльність на підставі модельного статуту, у формі заяви щодо державної реєстрації юридичної особи заявник у блоці «Стан відомостей про кінцевого бенефіціарного власника» може обрати поле «потребують оновлення» та заповнити відповідні сторінки заяви з оновленими даними про такого КБВ. У такому випадку документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, не подається. Подання документу, що підтверджує сплату адміністративного збору, передбачено лише у випадку подання документів відповідно до частин 4 та 5 статті 17 Закону про реєстрацію.

Слід зазначити, що адміністративний збір не буде справлятися у разі подання державному реєстратору інформації про КБВ в обсязі, визначеному Законом про реєстрацію, протягом трьох місяців з дня набрання чинності Наказом про структуру власності.

Разом з тим, у разі одночасного внесення інших змін до відомостей Єдиного державного реєстру про юридичну особу чи закінчення тримісячного строку з дня набрання чинності Наказом про структуру власності, адміністративний збір буде справлятися у розмірі, встановленому статтею 36 Закону про державну реєстрацію.

Оскільки нормативно-правовий акт, яким затверджено форму та зміст структури власності, був прийнятий у 2021 році, то щорічне підтвердження відомостей про КБВ планується вже в 2022 році. Для прикладу Мінюст у своєму листі від 11.06.2021 р.
№ 5178/8.4.4/32-21 зазначає, що якщо юридична особа зареєстрована 10 лютого, то обов’язок щодо подання документів відповідно до статті 171 Закону про реєстрацію, у тому числі заяви щодо підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (форма 6), в неї виникає з 10 лютого 2022 року. «Тобто, починаючи з 10 лютого 2022 року, протягом 14 календарних днів така юридична особа має підтвердити відомості про КБВ», – пояснив Кирило Юрченко.

Читайте також: Посадові інструкції – чи обов’язкові вони на підприємстві?