Сайт перебуває у стадії розробки
АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «ЦИПІН І ПАРТНЕРИ»

У зв’язку з руйнуванням енергетичної інфраструктури внаслідок російських ракетних ударів електропостачання стало нестабільним, що робить неможливим роботу бізнесу, яка так необхідна для підтримання української економіки у час війни. Українці масово купують генератори, для того щоб бути автономними від центрального електропостачання.  Контролюючі органи вже почали лякати штрафами за неотримання ліцензії на зберігання палива, дозволу на викиди шкідливих речовин у атмосферу, дозволу на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки і т.п.

Адвокат Марина Суткович проаналізувала законодавство і готова дати правову відповідь щодо питання зберігання палива.

Зберігання палива: що каже закон?

Стаття 15 Закону України №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі за текстом – Закон) встановлює:

Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на зберігання пального на кожне місце зберігання. Річну плату за ліцензію на право зберігання пального встановлено у розмірі 780 гривень.

Згідно зі ст. 17 Закону за зберігання пального без наявності ліцензії до суб’єктів застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 500 000 гривень, що неабияк б’є по гаманцю.

Чи є винятки?

Відповідно до ст. 15 Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

  • підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
  • підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
  • суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
  • суб’єктами господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів.

Останній пункт є доволі дискусійним. Серед юристів існує думка, що у ньому мались на увазі суб’єкти господарювання, для яких такий вид діяльності передбачений у КВЕДах.

Частиною 37 ст.15 Закону України №481/95-ВР визначено перелік документів, необхідних для отримання ліцензії:

Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки для отримання ліцензії подають заяву, у якій зазначають:

  • про використання пального для потреб власного споживання чи переробки;
  • загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Ці положення наштовхують на висновок, що тут йдеться про стаціонарні цистерни/ємності. Натомість для власних потреб зазвичай використовуються малолітражні каністри. В такому разі місткість резервуарів може постійно змінюватись, як і їх кількість.

Тож таке законодавче регулювання не можна назвати однозначним, а тягар, який покладається на суб’єктів є невиправданим.

Ще 15 серпня 2019 року Державною фіскальною службою України було надано індивідуальну податкову консультацію №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, у якій зазначено, що у розумінні Закону №481/95-ВР суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Пропри таке роз’яснення, в грудні 2022 року регіональні ДПС на своїх офіційних сторінках стали нагадувати підприємцям про необхідність отримання ліцензії та погрожувати штрафами.

Законодавчі колізії та судова практика

Податковий кодекс називає місце зберігання пального «акцизним складом».

Відповідно до п.14.1.6 Податкового кодексу України не є акцизним складом (тобто місцем зберігання пального) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів ( = 200 000 л).

Тобто, Податковий кодекс України встановлює, що отримувати ліцензію на зберігання пального не потрібно якщо загальна місткість ємностей для зберігання пального не більша за 200 кубічних метрів.

Як бачимо існує колізія між нормами Закону та Податкового кодексу України.

В травні 2022 року Верховний Суд розглянув справу за позовом селянського фермерського господарства до ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 500000,00 грн за зберігання палива без ліцензії (справа № 540/4291/20).

Позивач обґрунтовував позов тим, що він придбав дизельне паливо у кількості 31 960,00 л. виключно для потреб власного споживання – для здійснення діяльності з вирощування сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках. Придбане пальне було розміщено в орендовані паливозаправники та пересувні автоцистерни.

Верховний Суд вказав, що системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку:

«Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці».

Підсумки

Таким чином, у законодавстві України міститься колізія між нормами Закону №481/95-ВР та Податкового кодексу України.

Оскільки Закон не дає чіткого визначення поняття «місце зберігання», то автору статті видається правильним керуватись нормами Податкового кодексу, а відтак – суб’єкт господарювання може зберігати пальне без ліцензії для власних потреб об’ємом, що не перевищує 200 кубічних метрів. Це підтверджується також останньою практикою Верховного Суду. У разі накладення незаконного штрафу за зберігання пального адвокат допоможе вам його оскаржити.

Законодавці, в свою чергу, пообіцяли якнайшвидше усунути усі колізії та внести відповідні зміни до законодавства.