Сайт перебуває у стадії розробки
АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «ЦИПІН І ПАРТНЕРИ»

Посты автора editor

editor

editor

Шахрайства турагентств – як не стати жертвою

Опубликовано: 11.02.2022 в 16:02

Автор:

Категории: Юридичні поради

Соціальні мережі рясніють рекламою туристичних турів за зниженими цінами. Однак будьте обережними, якщо вам пропонують внести кошти за «гарячий тур» одразу, без підписання договору. Адже отримавши гроші, так званий «турагент» може просто зникнути. Щоб не стати жертвою шахраїв, дотримуйтесь декількох простих правил.

Розповідає адвокат АБ «Ципін і партнери» Марина Суткович:

«На що звернути увагу, купуючи путівку в турагентстві?

  1. Перевірити, чи зареєстроване туристичне агентство або турагент в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search) та який вид економічної діяльності (КВЕД) там вказаний. Повинен бути КВЕД «діяльність туристичних агентств». Пошук можна здійснити по найменуванню, прізвищу, імені та по-батькові керівника або по ідентифікаційному коду.

  2. Обов’язково укладіть договір з турагентом. І пам’ятайте – спочатку договір, а потім гроші. Договір укладається не просто між вами та турагентом. Турагент діє від імені та за дорученням певного туроператора. Тому в договорі обов’язково буде вказуватись документ, на основі якого діє турагент. Як правило, це агентський договір. По суті, турагент є лише посередником між вами та туристичним оператором, і саме туроператор, а не агент зобов’язується надати вам комплекс туристичних послуг.

  3. На сайті туроператора або за телефоном ви можете перевірити, чи дійсно туроператор співпрацює з цим турагентом.

  4. Оплата має здійснюватися не на приватну картку особи, а на розрахунковий рахунок з відповідним призначенням платежу та вказанням, за які туристичні послуги здійснюється оплата. У разі оплати готівкою – турагент повинен видати вам квитанцію. Якщо у агента немає касового апарату для прийому готівки, краще припинити таку співпрацю. Адже тим самим турагент порушує законодавство.

  5. Дізнайтеся, чи перерахував турагент ваші гроші туроператору та який статус вашої заявки по номеру заявки на сайті туроператора».

Чи має право турист відмовитися від поїздки?

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов’язаних із відмовою (ст. 20 Закону України «Про туризм»).

Наприклад, у разі отримання позитивного тесту на COVID-19, турист може попросити повернути свої кошти, за виключенням понесених туроператором витрат та штрафних санкцій, якщо вони були передбачені умовами вашого договору.

«На такі випадки туроператори вже пропонують поліси страхування фінансових ризиків, пов’язаних зі скасуванням подорожі або зміною строків поїздки, в тому числі через COVID-19, – повідомила Наталія Лук’янець, керівник туристичного агентства «Energy-Tour».

Що робити, якщо під час поїздки виникли проблеми?

Передусім розрізняти, за що несе відповідальність турагент, а за що туроператор.

Турагент

Оскільки турагент є лише посередником між туристом і туроператором, його повноваження обмежені. На нього покладена відповідальність лише за  належне оформлення договору з туроператором, інформування туриста про суть послуги і туроператора, який її надає, а туроператора – про туриста та його контакти, та претензії (за наявності).

«Саме туроператор як особа, що створює туристичний продукт, несе відповідальність перед туристом та має приймати його претензії щодо відпочинку, – зазначає Наталія Лук’янець. – Однак в договорах туроператори, як правило, прописують, що в разі наявності таких претензій турист повинен подавати їх через турагента та протягом певного періоду часу. Сам туристичний агент не зобов’язаний зв’язуватись з готелем, авіаперевізником, іншими надавачами послуг, які неналежно виконали свої обов’язки, однак сумлінний турагент, який бажає, щоб наступну вашу відпустку ви замовили саме в його агентстві, зробить все можливе, аби вирішити вашу проблему».

Туроператор

Згідно статті 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування. Тому в разі, якщо вам, приміром, надали готель нижчого класу, ніж передбачено договором, звертатися з претензіями потрібно саме до туроператора через турагентство.

«Якщо ж турагентство не хоче співпрацювати для вирішення проблеми, Ви завжди можете напряму звернутись до представника туроператора (представника приймаючої сторони) у вашому готелі», – повідомила керівник турагентства.

Важливо! Суб’єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності (турагент, туроператор) при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов’язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором не передбачено інше (ст. 33 ЗУ «Про туризм»). Тому потрібно вивчити розділ «відповідальність» у вашому договорі.

«Для того, щоб ваші подальші претензії щодо відшкодування збитків були обґрунтованими, потрібно документально їх підтвердити. Для цього слід зберігати документи, що підтверджують понесені витрати (наприклад, квитанція про оплату послуг таксі до аеропорту, квитанції про оплату житла, харчування тощо)», – зазначає адвокат.

Турист має знати, що туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, якщо невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося не з вини туриста.

Що робити, коли ваше місце в готелі продане іншій особі?

Овербукінг – поширене явище в туризмі. Це продаж більшої кількості місць, ніж насправді наявно в готелі. Таким чином компанії страхують себе від неявки туристів.

На жаль, для вашого туроператора така ситуація теж може виявитись сюрпризом. Тут має місце деякий обман зі сторони готелю. Як правило готель пропонує інший номер у іншому готелі, і він не завжди вдовольняє туристів. Оскільки договір у вас укладений саме з туроператором, а не готелем, свої претензії ви маєте пред’являти саме до туроператора, який має відстояти ваші права або відшкодувати вам збитки, які він може пізніше стягнути з готелю в порядку регресу.

Читайте також: Різниця між «строк» і «термін»: як уникнути помилки в договорах

Чого слід чекати водіям у 2022 році

Опубликовано: 02.02.2022 в 12:58

Автор:

Категории: Юридичні поради

2021 рік став для автовласників роком змін – причому не лише правил дорожнього руху, а й правил підготовки самих водіїв. З кінця минулого року фактично заборонили керувати автомобілями з механічною коробкою тим, хто здавав екзамени на «автоматі». Час теоретичної підготовки водіїв приведено у відповідність до європейських стандартів – зменшено зі 100 до 63 годин. Однак у 2022 році може відбутися ще більше змін для власників авто.

Зміни ПДР

У минулому році зміни правил дорожнього руху здебільшого стосувалися нових знаків та розмітки і були продиктовані популяризацією електромобілів та велосипедів. Цього року МВС винесло на громадське обговорення проєкт змін до ПДР, якими водіїв зобов’яжуть змінювати шини на зимові та літні, а також постійно, у будь-який час доби та пори року, їздити з увімкненими фарами.

Нова система штрафів

У 2021 році законодавством суттєво збільшено штрафи за порушення ПДР. Їзда без прав, приміром,  карається штрафом у 425 гривень. Якщо у водія прав немає зовсім, йому доведеться заплатити 3400 гривень. Якщо ж водія було позбавлено водійських прав раніше, його оштрафують на 20 400 гривень.

Цього року в Україні можуть повернути систему штрафних балів для водіїв – відповідний законопроєкт зареєстрований у парламенті. Однак її планують зробити жорсткішою, ніж це планувалося у 2014 році (тоді система так і не запрацювала через суперечливий підхід, який дозволяв безкарно порушувати ПДР).

За порушення будуть нараховуватися штрафні бали – від 1 до 5 в залежності від ступеня важкості. Якщо водій отримає 12 або більше штрафних балів протягом року, то його тимчасово позбавлять водійських прав, навіть без рішення суду. Крім того, якщо водій отримав права менше року тому, його можуть позбавити прав і за 8 штрафних балів. При цьому бали не відміняють штрафи, а нараховуються паралельно.

Втім на думку юристів проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України щодо впровадження обліку штрафних балів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (№ 6502), який запроваджує систему штрафних балів, потребує значного доопрацювання.

Як повідомляє помічник адвоката Адвокатського бюро «Ципін і партнери» Кристина Тищенко, якщо проєкт буде прийнятий, у разі скасування судом незаконної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стає незрозумілим порядок і безпосереднього скасування штрафних балів після їх фактичного нарахування.

«Крім цього, із законопроєкту вбачається можливість оскарження виключно рішення посадової особи Національної поліції про тимчасове зупинення дії посвідчення водія. Враховуючи реальну завантаженість судової системи, розгляд таких скарг ймовірно буде здійснюватися суддями не менше 6-9 місяців, – зазначає помічник адвоката. – Варто врахувати, що судовий розгляд за загальним правилом не зупине дії рішень про тимчасове зупинення дії посвідчення водія. Як наслідок, особа все одно буде позбавлена можливості до моменту прийняття судового рішення керувати транспортним засобом».

Автофіксація нових видів порушень

Кількість камер спостереження на дорогах з року в рік зростає. До кінця 2021 року МВС планувало збільшити їхню кількість до 270 по всій країні. А на 2022 рік запланувало встановлення ще 210 камер.

Окрім цього, у першому кварталі 2022 року МВС обіцяло запустити тестування нової системи автоматичної фіксації. Вона фіксуватиме такі порушення ПДР, як проїзд на заборонний сигнал світлофору та порушення встановленої для транспортних засобів заборони виїзду на смугу зустрічного руху.

«Мабуть не є новиною для жителів столиці запровадження нового виду автоматичної фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху — поліційні автомобілі -«фантоми». При цьому, законність їх дій є досить спірною, оскільки Національною поліцією України фактично не виконано вимог статті 40 Закону «Про Національну поліцію» щодо того, що інформація про наявність автоматичної фото та відеотехніки має бути розміщеною на видному місці», — зауважує Кристина Тищенко.

Система розпізнавання обличчя

В 2022 в Україні може запрацювати система, яка розпізнаватиме обличчя водіїв та пішоходів. Наприкінці минулого року Державне агентство інфраструктурних проектів України замовило для МВС обладнання і софт для платформи «Безпечна країна» за 196,6 млн грн. Софт, зокрема, включає системи розпізнавання осіб. Систему закупили згідно з Державною програмою підвищення безпеки дорожнього руху до 2023 року. Реальне розпізнавання обличчя допоможе правоохоронним органам відшукувати не лише ймовірних злочинців, а й, наприклад, безвісно зниклих осіб.

Обов’язковий техогляд

Ще з листопада минулого року патрульні поліцейські використовують мобільні діагностичні станції, які перевіряють технічний стан транспортних засобів. Зокрема, це:

  1. Вантажні автомобілі більше 3,5 тон та причепи до них.
  2. Автобуси.
  3. Автомобілі таксі.
  4. Автомобілі, які перевозять небезпечний вантаж.
  5. Окремі спеціалізовані ТЗ.
  6. Легкові автомобілі та причепи до них, які використовуються для перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку.

Обладнання, зокрема, перевіряє:

  • параметри світла фар;
  • залишкову висоту малюнка протектора шин;
  • викиди вихлопних газів бензинових та газобензинових двигунів;
  • коефіцієнт димності двигунів, які працюють на дизельному паливі;
  • рівень зовнішнього шуму транспортних засобів;
  • сумарний люфт рульового управління.

Ймовірно всі автомобілі на українській реєстрації знову повинні будуть регулярно проходити обов’язковий техогляд, який був відмінений у 2011 році. Зараз розробкою проєкту закону про техогляд активно займається Міністерство інфраструктури. Однак, до Верховної ради України такого законопроєкту не подано.

У разі, якщо процедуру проводитимуть з відеофіксацією та без можливості «домовитись», приписи про недопущення до експлуатації можуть бути видані достатньо великій кількості автомобілів, технічний стан яких не відповідає вимогам, що ймовірно знизить кількість ДТП.

Авто подорожчають

У 2021 році продажі нових автомобілів в ЄС впали на 2,4% через дефіцит напівпровідників у автовиробництві. В Україні дефіциту нових авто вдалося уникнути, однак в Інституті досліджень авторинку стверджують, що в 2022 році нові автомобілі подорожчають щонайменше на 5%. До того ж, на ринок потраплятиме все менше нових авто. Як наслідок, менше продаватимуть вживані, вони довше затримуватимуться в руках одного власника. Підвищений попит сприятиме росту цін. Крім цього, зростання ціни від 15% до 20% на популярні моделі «свіжопригнаних» автомобілів у першій половині 2022 року може стати причиною подорожчання цих авто і на внутрішньому ринку.

Платні дороги

У 2022 році розпочалось будівництво першої концесійної дороги Краковець-Львів-Броди-Рівне. Це буде дорога першої категорії завдовжки приблизно 280 км.

Втім великої кількості платних автомобільних доріг в Україні не варто очікувати. Це пов’язано з тим, що у нас велика площа країни і низька густота населення, пояснюють у Міністерстві фінансів України. «Щоб проект концесійної дороги був успішним та цікавим для інвесторів, середньорічний середньодобовий трафік має бути не меншим за 18 000 автомобілів, – розповів в одному з інтерв’ю заступник міністра фінансів Олександр Кава. – В Україні такий рівень трафіку є лише на невеликих відрізках: підходи до Києва та до деяких міст-мільйонників. Наприклад, навіть на трасі Київ-Одеса, якщо зробити замір у районі Умані, то середньодобовий середньорічний трафік буде лише близько 5 000 автомобілів. Це в 3,5 рази менше, ніж трафік необхідний для того, щоб концесійна дорога могла бути комерційно успішною».

В Мінфіні вважають, що в Україні є сенс робити платними лише невеликі ділянки доріг, а масового їх впровадження найближчим часом не планується.

Читайте також: Як оскаржити штраф за порушення правил дорожнього руху

Рейдерство: як зрозуміти, що підприємство під загрозою?

Опубликовано: 26.01.2022 в 14:51

Автор:

Категории: Юридичні поради

  1. Підприємство має ліквідне майно, неоформлене належним чином, або дефекти юридичного оформлення у статутних документах, протоколах загальних зборів тощо

«Будь-яка юридична прогалина може бути використана рейдерами для атаки, – стверджує адвокат АБ «Ципін і партнери» Марина Суткович. – Тож подбайте про корпоративну безпеку, залучивши професійну юридичну компанію для аудиту документів».

Враховуйте, що метою рейдерів може бути як швидкий продаж майна, так і захоплення та експлуатація ресурсів підприємства (офісу, території, заводу чи сільськогосподарських земель). Проаналізуйте, чи немає, приміром, у агрофірми спірного юридичного статусу майбутнього врожаю на полях.

  1. Існують корпоративні спори та конфлікти

Для захоплення підприємства рейдери майже завжди використовують корпоративний конфлікт, підтримуючи одну зі сторін. Саме підприємства зі спорами між власниками є найуразливішими жертвами для рейдерів. Це може бути спір між подружжям або батьками і дітьми у сімейному бізнесі. Або навіть між роботодавцем та колективом. Юридична компанія у такому разі неодмінно має запропонувати стратегію юридичної безпеки, включаючи аналіз корпоративної структури. А в статуті мають бути передбачені певні запобіжники, наприклад, особливі правила проведення загальних зборів або укладення договорів.

  1. Інвестори без видимих причин вимагають скликання позачергових зборів або ж хтось агресивно скуповує акції товариства

Розповсюдженим сценарієм є таємні збори, на яких обирається нова рада директорів і призначається нове керівництво. Іноді без участі власника контрольного пакета акцій збори акціонерів приймають рішення не лише про зміну менеджменту, а й про додаткову емісію, яка «розмиває» контрольний пакет акцій.

«Загальні збори скликаються, причому повідомлення про їх скликання дивним чином не доходить до адресата і повертається відправнику, – розповідає Марина Суткович. – Вважається, що всі повідомлені, при цьому людина може навіть і не знати про такі збори. Приймається рішення про збільшення статутного капіталу і учасники, щоб не втратити свій відсоток, повинні внести вклад у відповідному розмірі. Після спливу строку внесення вкладу частки перерозподіляють. Таким чином «розмивається» частка учасника, що не вніс додатковий вклад. Якщо завідомо відомо, що учасник не спроможний внести такі кошти, вся процедура може відбуватись навіть відкрито».

  1. Зникли важливі документи або наявні інші ознаки комерційного шпіонажу

Працівники можуть сповістити керівника, що до них хтось звертався за комерційною інформацією або ж вони підозрюють стеження чи витік даних. Але можуть і не сповістити. На співробітників може здійснюватися тиск методами підкупу чи шантажу, або ж людина сама може перейти на бік рейдерів. Тому слід ретельно відслідковувати будь-яку підозрілу «цікавість» до справ підприємства з боку сторонніх осіб, а також провести аудит повноважень тих керівників, інсайдерські зв’язки з якими можуть використати рейдери.

  1. Ви використовуєте незахищені інформаційні системи або помітили фішинг-атаки

Фішинг-атака відбувається тоді, коли зловмисник підводить вас до натискання посилання, яке встановлює шкідливе програмне забезпечення, краде конфіденційну інформацію або наносить іншу шкоду вашій системі. Посилання може міститися, приміром, в електронному листі або на фейковому сайті. Для цього створюються сайти-клони або заражаються шкідливими програмами популярні профільні ресурси. І бухгалтер, що звик користуватися знайомим ресурсом для дистанційного банківського обслуговування, може з легкістю передати конфіденційну інформацію зловмисникам.

  1. Кредитори демонструють підозрілу активність, вимагаючи виконання зобов’язань

Інколи з метою захоплення рейдери скуповують боргові зобов’язання, які пізніше трансформуються в справи про банкрутство, арешт майна з передачею його на зберігання загарбникам чи продаж з аукціону “потрібним людям”. Зловмисники також можуть використовувати підроблені кредитні договори, на підставі яких дані про нового власника майна потрапляють до реєстрів.

  1. Ви не відслідковуєте державні реєстри

Зміни в реєстри уповноважені вносити переважно державні реєстратори або нотаріуси при наявності електронних ключів. Оскільки рейдери можуть використовувати так званих «чорних» нотаріусів, обов’язковим превентивним методом є щоденна перевірка реєстрів та відслідковування можливих змін щодо юридичних осіб, об’єктів нерухомості тощо.

  1. Правоохоронні органи та органи контролю зачастили до вас з перевірками

Не секрет, що рейдери можуть використовувати корупційні зв’язки з органами влади для отримання підстав для атаки. Таким же чином вони здобувають і «потрібні» рішення суду, підробляють довіреності, заповіти, протоколи зборів. Розглядаючи справи про рейдерство, суди вимагають доказів підроблення документів, на що потрібні роки й немало грошей. Тож рейдерство, як і будь-яку проблему, простіше вчасно попередити, ніж потім «гасити пожежу».

Читайте також: Як уберегтися від рейдерства?

Вступаєте у спадок? Процедура, строки та основні помилки

Опубликовано: 30.12.2021 в 16:28

Автор:

Категории: Юридичні поради

Передусім спадкоємці повинні знати, що вони можуть як вступити у спадщину, так і відмовитися від неї взагалі чи на користь третіх осіб. Або ж вони можуть взагалі не чинити жодних юридичних дій стосовно спадщини.

Якщо ж ви маєте намір вступити у спадщину, вам швидше за все потрібно подати заяву про набуття спадщини. Її можна подати будь-якому державному або приватному нотаріусу. Або ж якщо в місці відкриття спадщини немає нотаріальних контор, то в органи місцевого самоврядування. Місце відкриття спадщини – це останнє місце проживання спадкодавця. У разі, коли воно невідоме, місцем відкриття спадщини буде місце розташування нерухомого майна (або основної його частини) або ж місце розташування рухомого майна.

Таку заяву спадкоємець має подати особисто. Втім в деяких випадках не потрібно подавати заяву. Коли саме?

  • Якщо спадкоємці постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Адвокат Тетяна Войнова

«Щоправда, слід враховувати, що відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20) державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації, – зазначає адвокат АБ «Ципін і партнери» Тетяна Войнова. – Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного».

  • Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи і особи з обмеженою дієздатністю.

Ці особи вважатимуться такими, що вступили в спадщину, якщо не заявлять про відмову від неї.

Строки набуття спадку

Дуже часто спадкоємці не вважають за потрібне переоформлювати на себе спадок, гадаючи, що самого факту заповіту достатньо, щоб вільно розпоряджатися майном. Однак це не так. Якщо не подати заяву про набуття спадщини в установлений законодавством строк, наслідком можуть бути безліч ускладнень, які іноді доводиться вирішувати і через суд.

Згідно із статтею 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

«Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття, – уточнює Тетяна Войнова. – Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців».

Відповідно до ч. 2 ст. 1120 Цивільного кодексу України моментом відкриття спадщини вважається дата смерті або рішення суду про оголошення спадкодавця померлим.

Якщо ж пропустити цей строк, спадок може перейти до держави. Відновити строки на набуття спадщини може суд. Або ж якщо ви пропустили строк, але нотаріус ще не видав свідоцтво про право на спадок, ви можете звернутися до інших спадкоємців і подати заяву про набуття спадку з їхньої письмової згоди.

«Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, – стверджує Тетяна Войнова. – Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:

  • тривала хвороба спадкоємця;
  • перебування спадкоємця тривалий час за межами України

Важливо! Факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України. На консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з’явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 589/1863/13-ц;

  • відбування покарання в місцях позбавлення волі;
  • необізнаність спадкоємця про наявність заповіту

Наприклад, у Постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №130/2517/18 зазначено, що строк для прийняття спадщини пропущено позивачем з поважних причин, зокрема у зв`язу з необізнаністю спадкоємця про наявність заповіту. Крім того, державний нотаріус, встановивши наявність заповіту, не вчинила жодних дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, не зробила виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у газеті;

  • велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
  • складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
  • перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України (Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17) тощо.

При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров’я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки.

Разом з цим, у п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено, що судами не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:

  • юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
  • необізнаність особи про наявність спадкового майна;
  • похилий вік;
  • непрацездатність;
  • встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю);
  • невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
  • відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
  • несприятливі погодні умови;
  • перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця.

Зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц (№ 61-19401св18) зазначено, що якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Відповідно до  постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено. Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини, і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини».

Зазвичай, суд продовжує строк набуття спадщини на нетривалий термін – один або два місяці. Приклад такого рішення можна знайти у справі № 314/2550/17 від 13.03.2020 року.

Документи, необхідні для вступу у спадок

Для оформлення спадку спадкоємець повинен надати нотаріусу ряд документів. Їх перелік різниться, в залежності від майна, яке передається у спадок, наявності або відсутності заповіту, ступеня спорідненості спадкодавця та спадкоємця.

Однак заздалегідь слід подбати про те, щоб надати правовстановлюючі документи на нерухоме та рухоме майно, інші цінні речі. Іноді такі документи бувають втрачені, або ж перебувають в інших осіб, які відмовляються їх надати. Тож їх потрібно відновити – отримати дублікат у відповідних органах, витребувати через суд або адвокатський запит.

Інша розповсюджена ситуація – документи є, але оформлені з помилками. Можуть бути неправильно зазначені прізвища або адреси, інші технічні помилки. Їх теж належить виправити, щоб не мати ускладнень при оформленні спадщини у нотаріуса. Або ж можуть передаватися у спадок земельні ділянки у процесі приватизації, недобудовані будівлі чи зареєстровані за старими правилами автомобілі. Усі спірні питання в таких випадках вирішуватимуться у суді, куди слід звернутися за встановленням права власності.  Приклад такого рішення суду можна переглянути у справі № 623/633/17 від 30.06.2020 року.

«Важлива правова позиція стосовно останнього питання викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (№ 14-652цс18), – відзначає адвокат. – Вона полягає в тому, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування — права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинності у 2006 році), до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Що стосується спадкування об`єктів незавершеного будівництва, то Верховний Суд у своїй Постанові  від 09.06.2020 у справі № 347/2273/17 підкреслив, що лише у випадку коли будівництво об`єкта нерухомого майна здійснювалося згідно із законом, у разі смерті забудовника до завершення будівництва, його права та і обов’язки як забудовника входять до складу спадщини та успадковуються. Якщо закон був порушений і дозвільних та технічних документів на будівництво не було, то таке нерухоме майно слід вважати самочинно збудованим, а легалізувати його через правову процедуру успадкування неможливо».

Спадщина в рівних частках

Іноді спадкодавець залишає у спадок багато різного майна (квартири, будинки, автівки), і при цьому спадкоємці не вважають за потрібне ділити його, а оформлюють як володіння в рівних долях між собою. На практиці це дуже ускладнює процес розпорядження майном. Набагато правильніше було б домовитися, викупивши частки інших спадкоємців, щоб оформити на когось одного.

Також спадкоємці повинні пам’ятати, що існують випадки, коли навіть не будучи у заповіті, особа успадковує частку майна спадкодавця.

«Згідно із статтею 1241 ЦК право на обов’язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, – зауважує Тетяна Войнова. – Вони, незалежно від змісту заповіту, спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

У постанові Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі N 510/350/16-ц (провадження N 61-19810св18) вказано, що право на обов’язкову частку — це суб’єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов’язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов’язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов’язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з’ясуванні чи відноситься певний суб’єкт до кола осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб’єктів, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини. Аналіз абзацу другого частини першої статті 1241 ЦК України дозволяє стверджувати, що зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення (зокрема, ними може вважатись тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні відносини, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця, тощо). Позбавлення особи права на обов’язкову частку судом ЦК України не передбачено, хоча особа, яка має право на обов’язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України».

Борги за комунальні послуги – чи мають право виселити з квартири?

Опубликовано: 22.12.2021 в 12:14

Автор:

Категории: Юридичні поради

Комунальні послуги споживають усі. До них належать постачання електроенергії, тепла, води, а також утримання будинку та вивіз сміття. Договірні відносини, що виникають між надавачем та споживачем комунальних послуг регулюються Цивільним кодексом України, а також законами «Про житлово-комунальні послуги» та «Про захист прав споживачів».

Надавач послуг відповідає за якість комунальних послуг та їх вчасне отримання споживачем, натомість на споживача покладено обов’язок оплачувати послуги. За невчасну оплату надавач має право нараховувати пеню, а у деяких випадках – навіть припинити надання відповідних послуг.

«Якщо у споживача є претензії щодо якості та кількості послуг, то це не є підставою не сплачувати за ці послуги, – застерігає адвокат АБ «Ципін і партнери» Катерина Коваленко. – Споживач має право звернутися із письмовою скаргою до надавача цих послуг та вимагати зменшення вартості за неякісні послуги або за ненадання послуг. Якщо надавач послуг відмовляється це робити, то лише в судовому порядку споживач має право вимагати зменшення вартості. При цьому необхідною умовою буде доведення того, що послуги не надавалися або надавалися не якісно».

За словами Катерини Коваленко, бувають випадки, коли споживач не користується послугами, наприклад у зв’язку з тим, що тривалий час не проживає у квартирі/будинку, але через відсутність лічильників вимушений сплачувати за комунальні послуги.

«У такому разі споживачу необхідно звернутися до надавача відповідних послуг із письмовою заявою, у якій відмовитися від отримання послуг», – зазначає адвокат.

Читайте також: Перевірка квартири перед купівлею: на що звернути увагу

 Коли нараховується пеня

 Закон «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі. Однак ця пеня не може бути вищою  0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. А загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. У статті 26 закону йдеться про те, що нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Однак ця ж сама стаття містить норму, згідно з якою пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Крім закону, норми щодо нарахування пені містяться у Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів, та нормативно-правових актах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Правилах постачання природного газу та Правилах роздрібного ринку електричної енергії.

Як споживач, так і надавач комунальних послуг мають право звернутися до суду для вирішення спірних питань. При цьому необхідно враховувати, що надавач може вимагати стягнення зі споживача не лише пені, а й інфляційного нарахування. Як відомо, частина 2 статті 625 Цивільного кодексу передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

«Слід знати, що нормами Цивільного кодексу України встановлена позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, у даному випадку – про стягнення платежів за житлово-комунальні послуги та пені, інших штрафних санкцій, – говорить адвокат Катерина Коваленко. – Загалом до стягнення платежів за житлово-комунальні послуги  встановлена загальна позовна давність у три роки. А за стягнення пені законом встановлена спеціальна позовна давність у один рік».

Таким чином, суд має право стягнути з особи пеню лише за один рік, який обраховується до дати подання відповідного позову, пояснює адвокат.

«Однак якщо споживач не заявить в суді письмову заяву про застосування строку позовної давності, то суд самостійно не має права застосовувати позовну давність», – зазначає Катерина Коваленко.

 Відключення комунальних послуг

Законодавство передбачає можливість відключення газу та електропостачання, якщо споживач не оплачує послуги. Натомість для постачання теплої та холодної води такої можливості не передбачено. Водоканал може лише звернутися до суду, щоб вирішити питання повернення боргу.

Згідно із Правилами постачання газу, затвердженими постановою НКРЕКП, відключення газу може відбуватися не раніше ніж через 10 днів після терміну, коли мала б бути оплата. Споживач має бути повідомлений про відключення не пізніше, ніж за 3 дні. Йому має бути вручене письмове попередження. Відповідно, якщо надавач послуг із газопостачання порушив строки відключення чи повідомлення, або ж припинив надання послуги без повідомлення, це може слугувати для споживача приводом для звернення до суду.

Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП, передбачають можливість відключення електроенергії не лише через відсутність оплати, але й через те, що споживач не допускає представників компанії до лічильника. Правила встановлюють строк у 10 днів між повідомленням та фактичним відключенням енергопостачання.

Примусове виселення з квартири

Дійсно, законодавством передбачене накладення арешту на єдине житло боржника з оплати комунальних послуг. Однак для цього сума боргу має перевищувати 20 мінімальних заробітних плат. Приміром, станом на жовтень 2020 року ця сума становила 100 000 грн.

Накласти арешт на майно має право виконавча служба у разі, якщо є судовий наказ або відкрито позовне провадження. Тобто підприємство звернулося проти споживача із судовим позовом, отримало відповідне рішення суду і вже з ним звернулося у виконавчу службу.

При цьому звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється, якщо у боржника відсутні кошти, доходи або рухоме майно. Із об’єктів нерухомого майна в першу чергу стягнення звертається на окрему від будинку земельну ділянку, інші приміщення, що перебувають у власності боржника. Стягнення на квартиру чи житловий будинок, в якому проживає боржник, звертається в останню чергу.

«Згідно закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на майно, що належить боржникові – фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, – зауважує Катерина Коваленко. – Як приклад, якщо у боржника є квартира і у ній проживає малолітня дитина, й іншого місця проживання дитина не має, то в даному випадку не можливо здійснити стягнення на цю квартиру».

 Дуже часто надавачі комунальних послуг неправильно нараховують суми вартості спожитих послуг, нараховують незаконні штрафи або ж намагаються припинити надання послуг без належного повідомлення. У таких випадках слід відстоювати свої права, користуючись порадами професійних юристів.

Читайте також: Як поділити кредит при розлученні: розповідає адвокат

Як списати старі борги за комунальні послуги?

Опубликовано: 21.12.2021 в 10:49

Автор:

Категории: Юридичні поради

Перше, що необхідно знати – це те, що борги за комунальні послуги у зв’язку з позовною давністю можуть бути списані тільки тоді, коли комунальні служби подадуть на вас до суду. Самому ініціювати процедуру списання боргів не вийде. Навіть якщо ви подасте відповідний позов, суд просто відмовить вам у цьому.

Тож якщо ви отримали повідомлення про те, що комунальні організації подали на вас до суду, в цій новині є і хороша складова – ви отримали шанс списати старі борги.

Читайте також: Борги за комунальні послуги – чи мають право виселити з квартири?

Які борги можуть бути списані?

За позовною давністю можуть бути списані борги за останні 3 роки від дати, коли на вас подали до суду. Тобто усі борги, старші трьох років, з великою ймовірністю вам не доведеться платити.

Що стосується боргів за три останні роки, вони теж можуть бути списані, але з інших причин.

«Наприклад, це борги, які накопичив попередній власник квартири, нарахування проводилися не у відповідності до кількості проживаючих або не відповідно до площі квартири чи будинку, – зазначає юрист Адвокатського бюро «Ципін і партнери» Катерина Давидюк. – Також підставою списання боргів може бути визнання в судовому порядку боржника банкрутом».

Що потрібно робити, щоб борги списали?

Отже, ми вже визначили, що позовна давність застосовується лише тоді, коли з вас намагаються стягнути борги через суд. Але самого цього факту не достатньо, щоб суд її застосував. Ви маєте обов’язково подати письмову заяву про застосування позовної давності.

Це потрібно зробити саме відповідачу, не розраховуйте, що суд сам спише вам старі борги. Адже позовна давність застосовується, тільки якщо відповідач про це просить. В інакшому випадку суд присудить вам виплачувати борги у повному обсязі.

«Варто зазначити, що про застосування строків позовної давності відповідач може попросити суд як в окремому клопотанні, так і в прохальній частині відзиву на позовну заяву, обґрунтувавши таку вимогу», – додала юрист.

Коли подається заява про застосування позовної давності?

Від того моменту, коли ви отримали ухвалу суду про відкриття провадження по справі, у вас є 10 днів, щоб надати свою письмову заяву з проханням застосувати позовну давність.

Якщо ж ви пропустили це строк, все одно подавайте заяву, адже є вірогідність, що суд ще не ухвалив рішення, і ваша заява може бути взята до уваги.

Слід сказати, що після винесення судом рішення у вас є 30 днів, щоб його оскаржити, в тому числі заявити про застосування позовної давності. Однак якщо ви пропустили цей строк через те, що не отримали рішення і не знали про його винесення, ви можете звернутися із клопотанням про перегляд строків на його оскарження. І коли воно буде задоволене, подати заяву про застосування позовної давності.

Якщо ж ви отримали рішення і пропустили строк його оскарження, єдиний шанс застосувати позовну давність – це дізнатися, чи усі відповідачі по вашій справі отримали рішення. Адже якщо хтось з них не отримав або у нього ще не сплив строк оскарження, ви маєте змогу списати свої борги за позовною давністю від його імені.

Отже, якщо ви маєте старі борги і комунальні служби судяться з вами, все, що вам слід зробити – це вчасно подати заяву про застосування позовної давності. Саме тоді ви зможете скоротити свою заборгованість. Однак за три останніх роки з великою імовірністю її все ж таки доведеться погасити.

Читайте також: Як виписати людину з квартири, будинку без її згоди в Україні в 2021 році?

Різниця між «строк» і «термін»: як уникнути помилки в договорах

Опубликовано: 03.12.2021 в 09:49

Автор:

Категории: Юридичні поради

Строк і термін – у чому різниця

Згідно із статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. В ЦК також передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. А термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 631 ЦК встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Втім сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. В частині 4 статті 631 вказано, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Читайте також: Підписання договору: на що звернути увагу

Строк договору і строк виконання зобов’язання

Строк або термін виконання зобов’язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Так, згідно із статтею 530 ЦК, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приклад розмежування понять «строк договору», «строк виконання зобов’язання» та «термін виконання зобов’язання» можна спостерігати у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12. Спір між сторонами стосувався стягнення заборгованості за кредитом, відсотками, пенею, а також стягнення штрафу (фіксованої частини та процентної складової) після спливу передбаченого договором строку кредитування. Сторони строк договору окремо не визначили, але погодили термін закінчення кредитування і термін щомісячного виконання зобов’язання.

Верховна Палата ВС зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги дострокового повернення частини позики в разі прострочення повернення її чергової частини (згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України).

На підставі положень конкретно укладеного договору позики у даній справі суд приходить до висновку, що «припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування».

Фінансовій установі залишилося захищати свої інтереси лише за допомогою статті 625 ЦК України, яка дозволяє кредиторам нараховувати проценти за користування коштами понад строк кредитування у розмірі 3 % річних, якщо інше не передбачено умовами договору.

«Варто додати, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширюється не тільки на договори про кредитування, а й взагалі на правовідносини пов’язані з грошовими зобов’язаннями. Тобто у разі, якщо особа (боржник) прострочила виконання грошового зобов’язання (не сплатила вчасно кошти), то на вимогу кредитора вона буде зобов’язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом», – зазначає юрист Адвокатського Бюро «Ципін і партнери» Катерина Давидюк.

«До» і «по»

Вищий господарський суд України у своєму рішенні від 13.12.16 року у справі № 910/21225/15 дав таке роз’яснення щодо вживання прийменників «до» і «по» стосовно дат.

У цій справі в договорі між сторонами було передбачено, що товар постачається до 01.12.2014. Відповідно до висновку суду, якщо у договорі виконання грошового зобов’язання визначається до настання певного терміну (до 1 грудня 2014 року), то останнім днем виконання такого зобов’язання вважається день, що передує цьому терміну (30 листопада 2014). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов’язання визначено «по 1 грудня 2014» або «включно до 1 грудня 2014», то останнім днем виконання такого зобов’язання буде 1 грудня 2014 року.

Помилки, пов’язані із часом, іноді називають темпоральними (від лат. tempus – час). Укладаючи договір, ретельно перевірте його на наявність як юридичних, так і технічних темпоральних помилок. Професійно підготовлений і вивірений документ допоможе уникнути судових спорів щодо його виконання.

Читайте також: Як перевірити надійність бізнес-партнера?

Як вручається повістка в армію?

Опубликовано: 29.11.2021 в 10:48

Автор:

Категории: Юридичні поради

Якщо ви знайшли повістку в поштовій скриньці, в дверях або вам зателефонували з військомату по телефону – така повістка ще не вважається врученою. Розглянемо порядок вручення повісток у відповідності до законодавства.

Відповідно до п. 56 Положення «Про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів районних (міських) військових комісаріатів. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) військовими комісаріатами в повістках, вручення яких проводиться через:

  • відповідні органи місцевого самоврядування;
  • керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти; незалежно від підпорядкування і форми власності;
  • управителів багатоквартирних будинків;
  • власників будинків.

Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо (особисто) посадовими особами районного (міського) військового комісаріату.

«Повістка, зокрема, може бути вручена особисто, через голову ОСББ, управителя будинку та через роботодавця, – розповідає юрист Адвокатського Бюро «Ципін і партнери» Катерина Давидюк. – Щодо надходження повістки військовозобов’язаному поштою, то варто зазначити, що такого способу як вручення повісток через засоби поштового зв’язку не передбачено вказаним вище положенням, а отже вона вважається такою, що не була належним чином вручена призовнику».

Читайте також: Лікарняні по-новому: як оформити лист непрацездатності підлеглих

Як вручають повістку на роботі

У разі надходження на підприємство листа з військомату, відповідальний за ведення військового обліку зобов’язаний вручити повістку військовозобов’язаному працівнику під підпис, зазначає юрист.

«Якщо відповідальна особа не має можливості вручити військовозобов’язаному працівнику повістку через хворобу або відпустку, сповістити працівника слід за першої можливості, – говорить Катерина Давидюк. – Крім того, необхідно невідкладно у письмовій формі проінформувати військкомат про причини несповіщення працівника та зазначити орієнтовні строки його повернення на роботу».

Якщо військовозобов’язаний працівник відмовляється від отримання повістки, то відповідальна особа за ведення військового обліку має скласти акт про відмову від підпису та отримання повістки і відправити його до військкомату.

Відповідальність за ухилення від вручення повістки

У разі ухилення роботодавця від виконання обов’язку щодо пред’явлення повістки військовозобов’язаному працівнику та вчинення пов’язаних з цим дій, відповідно до ст.2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) посадових осіб підприємства може бути притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу від 3400 грн до 5100 грн за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Якщо військовозобов’язаний працівник відмовляється отримувати повістку під підпис, то він має пам’ятати, що такі дії можуть кваліфікуватись як навмисна відмова від отримання повістки і свідчити про свідоме ухилення від військового обліку, що може тягти за собою:

  • адміністративну відповідальність передбачену ст. 210 КУпАП (порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку), порушення якої тягне за собою накладення штрафу від 510 грн до 850 грн;
  • кримінальну відповідальність передбачену ст. 335 Кримінального кодексу України (ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу), порушення якої карається обмеженням волі на строк до трьох років.

Якщо призовник працює за договором

«Відповідно до листа Міноборони від 13.11.2017 року №321/7065 військовий облік громадян, з якими укладено договір цивільно-правового характеру, не ведеться, – повідомила юрист. – Виходячи з цього та характеру правовідносин роботодавцю не будуть находити повістки та він відповідно не буде нести обов’язок щодо їх вручення. Адже при укладенні договору ЦПХ правовідносини будуть виникати між «Замовником» та «Виконавцем», а не між «Роботодавцем» та «Працівником».

Читайте також: Чи можна звільнити працівника, який довго хворіє?

Відпустка при народженні дитини – хто має право її взяти?

Опубликовано: 24.11.2021 в 14:28

Автор:

Категории: Юридичні поради

Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Законодавство України містить норми, що закріплюють право як жінки, так і чоловіка на відпустку для догляду за дитиною. Так, відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки» та статті 179 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами матір’ю або  батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину.

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною», розроблений з урахуванням Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №2079(2015) «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» і прийнятий у 2021 році, ще більше прирівняв можливості матері та батька на догляд за дитиною. Закон доповнив Кодекс законів про працю та Закон України «Про відпустки» новим видом відпустки — відпусткою при народженні дитини.

Читайте також: Виплати на дитину і декретні виплати у 2021 році

Коли надається відпустка при народженні дитини?

Згідно з «Порядком надання відпустки при народженні дитини», затвердженим постановою Кабміну від 07 липня 2021 року №693, відпустка при народженні дитини надається одноразово тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання (але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів), не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини. Ця відпустка повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини.

Адвокат Тетяна Войнова

«Міністерство економіки України в листі від 27.08.2021 р. № 4712-06/42842-07 зазначило, що у випадку, якщо дитина народилася до 09.05.2021 р., але на дату набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» № 1401 чинності не минуло трьох місяців з дня народження дитини, працівник, визначений ст. 19-1 Закону про відпустки, має право на одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів), – розповідає адвокат АБ «Ципін і партнери» Тетяна Войнова. – За заявою працівника така відпустка надається в термін, про який він просить, але в межах тримісячного строку. Водночас якщо відпустку було надано в останні дні цього строку, вона надається тривалістю, зазначеною в заяві, проте термін її закінчення не може перевищити 104 дні з дня народження дитини».

Стосовно надання відпустки при народженні дитини під час перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину адвокат повідомила таке: «Оскільки законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток одночасно, для того, щоб скористатись правом на відпустку, передбачену ст. 19-1 Закону про відпустки, працівник має перервати відпустку без збереження заробітної плати. Припинення відпустки відбувається шляхом видання роботодавцем наказу (розпорядження) про припинення відповідної відпустки на підставі заяви працівника».

Відпустка не підлягає грошовій компенсації та поділу на частини.

Граничний строк виплати заробітної плати працівникам за час відпустки не може перевищувати трьох днів з дня її початку.

«Таким чином, Міністерство економіки України наголосило, що заява про надання відпустки при народженні дитини має бути надана роботодавцю з урахуванням того, що роботодавець повинен вчасно виконати норми ст. 115 КЗпП та ст. 21 Закону про відпустки», – пояснила Тетяна Войнова.

Хто має право на відпустку при народженні дитини?

1) чоловік, дружина якого народила дитину;

2) батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;

3) баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною,  мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).

Які документи потрібні для отримання відпустки при народженні дитини?

Якщо відпустку бере чоловік, дружина якого народила дитину, він має під час подання заяви про надання відпустки пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини та свідоцтво про шлюб.

Якщо ж у відпустку йде батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час подання заяви про надання відпустки він повинен, крім документу, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини, подати довідку про реєстрацію місця проживання.

Баба, дід або інший повнолітній родич дитини, батько якої є одиноким, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, а також заяву одинокого батька, в якій засвідчується невикористання ним такої відпустки та зазначається особа, що фактично здійснюватиме догляд за дитиною.

Для підтвердження статусу “одинокого батька” такі особи також додають свідоцтво про смерть матері дитини або рішення суду про позбавлення її батьківських прав, визнання безвісно відсутньою чи оголошення померлою.

«На підставі поданих документів роботодавець видає наказ про надання відпустки, – розповіла адвокат. – Наказ можна оформити за типовою формою № П-3, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.08 р. № 489, або ж у довільній формі із зазначенням усіх необхідних реквізитів».

За словами Тетяни Войнової, також слід звернути увагу, що наразі в комітеті Верховної Ради України знаходиться на опрацюванні проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях». «В поясненнях до законопроекту вказано, що чинною лишається низка норм, що обмежує чоловіків у доступі до певних соціальних гарантій, – зазначила вона. – З одного боку, законодавство суттєво обмежує залучення військовослужбовців-жінок до виконання певних завдань, їхню участь у бойових діях, можливість займати деякі офіцерській посади, а з іншого – нормативно-правові акти не допускають використання військовослужбовцем-чоловіком відпустки при народженні дитини, а також для догляду за дитиною під час дії особливого періоду, воєнного стану».

Адвокат розповіла, що проєкт закону пропонує встановити принципи рівності в армії шляхом зрівняння прав чоловіків та жінок військовослужбовців у сфері соціального захисту, а саме забезпечити їм однакові можливості щодо отримання санаторно-курортного лікування, надати рівне право в мирний час та з деякими обмеженнями під час дії особливого періоду, воєнного стану на використання відпустки для догляду за дитиною, включно з виплатою грошової компенсації під час звільнення за всі невикористані дні щорічної додаткової соціальної відпустки, що визначена статтею 1821 Кодексу законів про працю України. «Також запропоновано надавати військовослужбовцям відпустку при народженні дитини, що передбачена статтею 191 Закону України «Про відпустки», зі збереженням грошового забезпечення не лише в мирний час, а й в особливий період, воєнний стан», – уточнила Тетяна Войнова.

Читайте також: Аліменти: розмір, порядок отримання та відповідальність за несплату