Monthly Archives: Червень 2021

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 22 Цивільного кодексу України говорить про те, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною першою, пунктами 2, 4 частини другої, частиною третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Адвокат Катерина Коваленко

«Нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення, – зазначає адвокат АБ «Ципін і партнери» Катерина Коваленко. – В той же час, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Розмір відшкодування моральної шкоди одразу оцінюється самим позивачем та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди завжди залишається на розсуд суду, який встановлює його в межах позовних вимог, виходячи із принципу розумності та справедливості, з урахування тривалості незаконних дій чи бездіяльності та їх наслідків».

Адвокат також зауважила, що виходячи із судової практики, право на відшкодування моральної шкоди за результатами адміністративної справи мають тільки ті особи, яких вже було притягнено до адміністративної відповідальності постановою поліцейського, і ця постанова була скасована в судовому порядку.

«Якщо поліцейський лише склав протокол про адміністративне правопорушення і направив його до суду для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а суд встановив у діях особи відсутність складу адміністративного правопорушення і закрив справу, то в даному випадку особа не має права на стягнення моральної шкоди, оскільки особа не була незаконно притягнена до адміністративної відповідальності, а отже і не виникає права на відшкодування шкоди завданої неправомірними рішенням», – говорить вона.

Читайте також: Як доказати, що ДТП сталося через якість дороги

Закон про порядок відшкодування шкоди, завданої поліцейським

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Указане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно ч.3 статті 19 Закону України «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Крім цього, згідно із статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові у зв’язку із закриття справи про адміністративне правопорушення.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яке в подальшому скасовано в судовому порядку, а справу закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Також про незаконність дій посадових осіб може свідчити заходи дисциплінарного впливу, передбачені Дисциплінарним статутом, які вжиті до інспектора поліції за результатами проведення службового розслідування.

«Чинне законодавство та судова практика говорять про те, що відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями службових, посадових осіб, можливе лише тоді, коли між шкодою та неправомірними діями чи рішенням є прямий зв’язок, – відзначає Катерина Коваленко. – Обов’язок доказування, в даному випадку покладається на позивача. Саме позивач повинен довести неправомірні дії чи неправомірні рішення посадових осіб по відношенню до особи і те, що внаслідок цього особі було завдано шкоди. Неправомірні дії чи рішення службової, посадової особи повинні бути підтвердженні письмово. Цими доказами є рішення суду, яким скасовано постанову про адміністративне правопорушення, та закриття справи; рішення суду чи інших компетентних органів, якими підтверджено незаконність дій або бездіяльність посадової, службової особи, зокрема це може бути висновок комісії, винесений за результатами проведення службового розслідування та вжиття заходів дисциплінарного впливу, рішення суду про визнання дій чи бездіяльності неправомірними та зобовязання вчинити певні дії.

Як здійснюється відшкодування шкоди?

Верховний суд у своїй практиці, зокрема, у справах №521/10640/15-ц і №520/3307/16-ц, виходить з того, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено, або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. №845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. №45, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» – виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

«Для відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями, рішеннями працівниками поліції, чи інших посадових/службових осіб, необхідно звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди, завданої незаконними рішеннями службової особи органу державної влади, – говорить Катерина Коваленко. – Цей позов буде розглядатися в порядку цивільного судочинства. Строки позовної давності відповідно до ст. 268 ЦК України не застосовуються. Варто пам’ятати, що відповідачами в такій справі виступають не працівники поліції, а орган, в якому працює поліцейський, та держава. Після того, як рішення суду набере законної сили, позивач звертається до Державного казначейства України із заявою про списання державних коштів на його користь для відшкодування. Якщо Державне казначейство не виконує рішення, то в даному випадку позивач отримує виконавчий лист та через виконавчу службу стягує ці кошти».

Читайте також:  Чи можна оскаржити штраф з дорожніх камер?

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. А в статті 199 цього ж кодексу йдеться про те, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Законодавство передбачає декілька способів сплати аліментів на утримання дитини. Зокрема, особа може подати заяву за місцем своєї роботи, місцем виплати пенсії чи стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Іншим способом є укладення договору між батьками про сплату аліментів на дитину, в якому визначаються розмір та строки виплати. Суттєвою перевагою такого договору для сторони отримувача є той факт, що згідно із частиною 2 статті 189 Сімейного кодексу в разі його невиконання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання такого напису слід лише пред’явити докази заборгованості. І договір набуде сили виконавчого документа – такого ж, як рішення суду.

Читайте також: Новий порядок нарахування аліментів – що змінилося

Також аліменти можуть бути стягнуті через суд. Звертатися до суду за аліментами можна або із позовною заявою або із заявою про видачу судового наказу. Судовий наказ про виплату аліментів видається одразу, без розгляду справи в суді. Судовий наказ може бути видано у випадках, коли заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, а також якщо заявник виявив бажання стягнути аліменти на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за умови, що вищеперелічені вимоги не пов’язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Аліменти за минулий період чи заборгованість?

Чим же відрізняється заборгованість з виплати аліментів від стягнення за минулий період? Заборгованість виникає у тому випадку, коли є договір про сплату аліментів, рішення суду або судовий наказ про їхню виплату, але фактично сплата аліментів не проводиться.

Натомість стягнення за минулий період відбувається, коли договір про сплату аліментів не укладався, і особа, що має право на аліменти, не зверталася до суду ні з позовом, ні з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

За який час можуть присудити аліменти?

Згідно із частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Однак ця ж стаття містить і частину 2, в якій йдеться, що аліменти можуть бути присуджені і за минулий час, однак лише в тому випадку, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 10 років.

Докази вживання заходів щодо отримання аліментів

Які ж докази можна надати суду про те, що позивач дійсно звертався за одержанням аліментів?

Ними можуть бути:

– письмові звернення позивача до відповідача;

– докази спроб встановити місце проживання, місце роботи, справжній розмір заробітку відповідача;

– докази приховування відповідачем місця роботи, проживання, розміру заробітку, його тимчасовий виїзд за кордон;

– свідки, які підтвердять, що особа зверталася по допомогу на утримання дітей.

Адвокат Тетяна Войнова

«Варто звернути увагу на те, що обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність вжиття саме позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останньою від їх сплати, – говорить адвокат АБ «Ципін і партнери» Тетяна Войнова. – Згідно з постановою Верховного Суду від 06.08.2018 по справі №748/2340/17 аналіз статті 191 СК України свідчить, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині. Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладання договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії».

Після того, як суд ухвалить позитивне рішення щодо стягнення аліментів за минулий час, видається виконавчий лист, який має бути пред’явлений до виконання. За цим листом аліменти можуть бути стягнуті за минулий час, але не більш як за 10 років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред’явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв’язку з розшуком платника аліментів або у зв’язку з його перебуванням за кордоном, вони сплачуються за весь минулий час.

Загалом законодавство України передбачає достатньо можливостей стягнення аліментів. А знання юридичних нюансів може значно спросити вирішення такого важливого питання, як утримання дитини.

Читайте також:

Як поділити іпотеку при розлученні

Чи можуть колишні дружина або чоловік відсудити ваш бізнес?

Є два шляхи закриття ФОП – онлайн та офлайн. Перший простіший, у другому доведеться відвідати ЦНАП та податкову, зате у вас буде можливість отримати відповіді на питання, які вас турбують.

Перед закриттям ФОП вам необхідно сплатити всі податки, у тому числі й за місяць, у якому ви закриваєте. Краще за все дізнатися у податкової служби, чи рахуються за вами несплачені податки. Адже після закриття уся інформація надсилається до податкової, і саме вона знімає вас з обліку. Варто зазначити, що ДПС цього не зробить, якщо ви маєте неподану звітність за весь період діяльності ФОП та  за вами рахується   податкова заборгованість.

Тож зверніться до податкової, де ви перебуваєте на обліку та уточніть щодо звітності та заборгованості або дізнайтеся цю інформацію самостійно з електронного кабінету платника. Якщо ж вам нарахують недоїмку, штрафи або пеню, їх необхідно буде сплатити протягом 10 днів з часу отримання повідомлення. При цьому не забувайте, що починаючи з березня 2021 року у зв’язку з карантином ФОПи звільнені від сплати штрафів за прострочення сплати податків.

Процедура закриття ФОП безкоштовна.

Як закрити ФОП через додаток або портал «Дія»

Для закриття ФОП через додаток «Дія» у вас має бути електронний підпис. У додатку необхідно заповнити відповідну форму на отримання послуги. Це можна зробити і на порталі «Дія». Ретельно перевірте, чи правильно вказана інформація щодо вас.

Після того, як ви поставили електронний підпис, заява надсилається до реєстратора та податкової служби.

Перевірити статус заяви можна в особистому кабінеті. Там має з’явитися повідомлення про закриття ФОП. Повідомлення також має прийти вам і на електронну адресу.

Але це ще не все, наступним кроком є зняття з обліку в органах ДПС.

Закриття ФОП на спрощеній системі

Закриваючи ФОП на спрощеній системі, подбайте про оплату єдиного податку за місяць, у якому ви закриваєтесь. Якщо ж ви у 3 групі єдиного податку, вам належить сплатити єдиний податок за весь квартал. Після цього не пізніше, як протягом 40 днів після закінчення кварталу, ви маєте подати декларацію платника єдиного податку за квартал, коли ви закрили ФОП.

Закриття ФОП на загальній системі

Протягом 30 днів після закриття ФОП ви повинні подати ліквідаційну звітність про майновий стан і доходи за період з початку поточного року до дня закриття ФОП. Після подання звітності протягом 10 днів ви повинні сплатити ПДФО та військовий збір.

«Після подачі декларації платника єдиного податку за квартал або ліквідаційної звітності орган ДПС має провести податкову перевірку та прийняти рішення про зняття з обліку ФОП або ж повідомити платника про заборгованість та зобов’язати сплатити, – розповідає юрист Адвокатського бюро «Ципін і партнери» Аліна Сколота. – Варто зауважити, що у чинному законодавстві не врегульовано питання, що стосується строків проведення такої перевірки. Однак, для того, щоб пришвидшити її проведення, потрібно подати заяву про проведення податкової перевірки у довільній формі до органу ДПС».

Скорочення працівників

Врахуйте необхідність скорочення працівників, якщо ви мали найманих співробітників. Згідно із статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, про звільнення працівник має бути попереджений не пізніше ніж за два місяці. Після закінчення двомісячного попереджувального строку керівник підприємства може видати наказ про звільнення працівників. Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Читайте також: Як звільнити працівника у зв’язку зі скороченням штату

Що ще потрібно зробити, закриваючи ФОП

Закриваючи ФОП, слід подбати і про анулювання ліцензій, якщо вони отримувалися. Якщо ви працювали із РРО, потрібно подати заяву до центру сервісного обслуговування про розпломбування, після чого звернутися до податкової із заявою про анулювання РРО.

Важливе питання – що робити із боргами контрагенів, якщо такі є. Якщо вам заборгували, краще вирішити це питання, доки ви не позбулися статусу підприємця. Слід подбати і про закриття власних боргів, адже згідно із статтею 52 Цивільного кодексу України, фізична особа – підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Тож і після закриття ФОП на вас можуть подати до суду за борги, набуті під час підприємницької діяльності.

Крім цього, не забудьте закрити підприємницькі рахунки. І не хвилюйтеся: якщо ви захочете знову відкрити ФОП, ви зможете це зробити будь-коли після закриття. Щоправда, щоб працювати на спрощеній системі, у вас не повинно бути заборгованості зі сплати податків.

Читайте також: Чи можуть колишні дружина або чоловік відсудити ваш бізнес?

Для пересічного громадянина лізинг виглядає майже як кредит, і це уявлення активно намагаються закріпити компанії, що надають автівки в лізинг населенню. У назвах таких фірм часто зустрічається слово «кредит», адже воно звичне, зрозуміле і викликає довіру. Але лізинг суттєво відрізняється від кредиту, і про це необхідно знати, підписуючи договір.

Автолізинг – це визначена у часі модель оренди автомобіля. За договором клієнт отримує новий або вживаний автомобіль у користування, за який він платить щомісячну ставку протягом визначеного терміну. Варто зазначити, що окрім щомісячної ставки лізингодавець включає й інші платежі, до прикладу, одноразову комісію лізингодавцю за надання предмету у лізинг, винагороду за проведення додаткового моніторингу погашення заборгованості, винагороду за проведення моніторингу для отримання інформації про наявність або відсутність заборгованості  та інші. Після закінчення визначеного терміну автомобіль може бути повернутий, обміняний на новий або придбаний клієнтом, якщо це передбачено договором. По суті лізинг – це дещо середнє між каршерінгом та кредитом. Якщо каршерінг не передбачає отримання авто у власність, кредит передбачає за умови здійснення всіх виплат, то лізинг може передбачати, а може і ні.

Читайте також: «Колекторський» закон – врегулювали, але не все

Переваги лізингу над кредитом

Найважливіша перевага лізингу – це те, що вам не потрібно мати всю суму вартості автомобіля, щоб отримати його у користування. Ви сплачуєте лише фіксований щомісячний платіж. При чому на відміну від кредитування в банку, лізингодавець може укласти з вами договір і без довідки про доходи. Він ні чим не ризикує – якщо ви перестанете вносити платежі, автомобіль у вас просто заберуть, адже весь цей час не ви, а компанія залишається власником автівки. Проте, часто лізингодавець прописує у договорі штрафні санкції за невчасну сплату щомісячних платежів. Тобто, окрім того, що лізингодавцем вилучається автомобіль, вас ще можуть зобов’язати сплачувати штраф.

Перевагою може бути і те, що перший внесок у лізингу буде меншим, ніж при кредитуванні. Адже беручи кредит, клієнт одразу сплачує повну вартість страховки, а також податкові збори. У лізингові платежі теж включається і страховка, і сервісне обслуговування, й інші витрати, але вони розподіляються на весь термін лізингу і не потребують сплати одразу.

Небезпечні сторони лізингу

Загалом, на цьому очевидні переваги лізингу закінчуються, і починаються недоліки. Головний із них ми вже згадали – автомобіль увесь час є власністю компанії-лізингодавця, а лізингоотримувач – це по суті орендар. У випадку несплати внеску з будь-якої причини у вас не буде можливості, як у випадку кредитування в банку, приміром, підписати договір реструктуризації заборгованості. Ймовірно, компанія просто розірве з вами договір на підставі несплати, і всі раніше внесені платежі вважатимуться орендною платою за той період, коли ви користувалися автомобілем. Повернути чи відсудити їх скоріше за все не вдасться.

Однак, часто лізингодавці не розривають договір, а продовжують нараховувати щомісячні платежі та ще й штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Дуже часто, рекламуючи послуги лізингу, компанії пишуть про повне сервісне обслуговування, підтримку у випадку ДТП та в усіх випадках несправності автомобіля. Мовляв, лізингодавець зацікавлений у збереженні своєї ж техніки. Але на практиці, на жаль, лізингові компанії не поспішають зв’язуватися зі страховиками та СТО. Адже автомобілем користуєтесь ви, а не лізингодавець, тож від того, скільки він перебуватиме на ремонті, компанія не постраждає, а, отже, і поспішати їй нікуди. Внески за договором ви все рівно сплачуватимете, незалежно від того, користуєтесь автівкою чи ні. Як варіант, у договір можна внести пункт про те, що на час несправності автомобіля компанія зобов’язана вас забезпечити іншим авто, якщо, звичайно, лізингодавець погодиться на це.

«Здебільшого у договорах лізингу не передбачається одностороннє розірвання договору зі сторони лізингоодержувача, – розповідає юрист Адвокатського бюро «Ципін і партнери» Аліна Сколота. – На практиці часто виникають ситуації, коли лізингоодержувач повертає автомобіль лізингодавцю з метою припинити договір лізингу, лізингодавець приймає автомобіль, але договір не розриває. Тоді лізингоодержувач продовжує отримувати повідомлення про збільшення заборгованості та нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати щомісячних платежів. Більше того, лізингодавець включає у договір положення щодо строку користування предметом лізингу, який, до прикладу, не може тривати менше одного року. Таким чином, права лізингоодержувача договором лізингу значною мірою обмежуються».

Оцініть можливі ризики

Коли техніку в лізинг бере велика компанія, у неї, як правило, є юридична служба, яка у випадку конфліктної ситуації веде усі питання, включаючи можливі судові спори. Коли ж йдеться про фізичну особу, то її можливості захищати свої права, у тому числі фінансові, здебільшого обмежені. Тому так важливо розуміти суть лізингу ще на етапі укладення договору та звертати увагу на деталі. Але навіть якщо ви підпишете ретельно вивірений юристом договір, а лізингова компанія не виконуватиме його, варіантів впливу на неї, на жаль, не так багато. У цьому випадку можуть допомогти адвокатські звернення або ж позов проти компанії до суду.

Читайте також: Як доказати, що ДТП сталося через якість дороги

Крім того, що посадові інструкції корисні самі по собі для визначення функцій працівника, вони можуть спростити виконання деяких обов’язків роботодавця. Зокрема, згідно із статтею 29 Кодексів законів про працю України, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) власник або уповноважений ним орган зобов’язаний роз’яснити працівникові його права і обов’язки. Ви можете зробити це і усно, але тоді при будь-якій спірній ситуації працівник може заперечити факт такого роз’яснення. До слова, штраф за порушення цієї вимоги згідно із абзацом 9 частини 2 статті 265 КЗпП визначений у розмірі мінімальної зарплати. Крім цього, роботодавця можуть притягнути до відповідальності за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Якщо ж ви матимете затверджену посадову інструкцію, то просто дасте її на підпис працівникові. Підпис працівника про ознайомлення з нею буде доказом того, що його прав та обов’язки йому роз’яснили.

«Наявність затверджених керівником підприємства, організації, установи посадових інструкцій не тільки убезпечує роботодавця від виникнення можливих проблем із недобросовісними працівниками, а й слугує гарантією для працівників, що з моменту підписання ними такої інструкції обсяг їх обов’язків та компетенцій без їхнього відома та згоди не може бути збільшено чи іншим чином змінено у довільному порядку, – говорить юрист Адвокатського бюро «Ципін і партнери» Анна Бичкова. – Адже будь-які зміни чи доповнення після підписання посадової інструкції можна буде внести до неї тільки на підставі наказу керівника та за згодою відповідного працівника».

Як зазначає юрист, підписуючи посадову інструкцію, працівник страхує себе на випадок виникнення з боку роботодавця необґрунтованих вимог щодо збільшення обсягу навантаження у робочому процесі та щодо виконання тих функцій, які не покладено на нього у відповідності до підписаного документу. «Тож, хоча обов’язок складати посадову інструкцію прямо не передбачений у законодавстві, така практика є усталеною та де-факто обов’язковою у нашій країні, не кажучи вже про те, що вона значно облегшує як комунікацію між сторонами, так і процедуру доказування при виникненні спорів між працівниками і роботодавцями у трудових правовідносинах», – зауважує Анна Бичкова.

Читайте також: Як звільнити працівника у зв’язку зі скороченням штату

Чи повинні на підприємстві бути посадові інструкції?

Своїм наказом від 29.12.2004 року №336 Міністерство праці та соціальної політики України затвердило Випуск 1 «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. У ньому йдеться, що посадові інструкції складаються для працівників усіх посад, що зазначені в штатному розписі. Виняток можуть становити окремі керівники,  правове положення яких визначено в Статуті (положенні) підприємства, установи, організації або відповідного підрозділу, де зазначено основні завдання, обов’язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій.

У своєму листі від 3.10.2005 року №36-508 Мінсоцполітики називає Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників обов’язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності і говорить про те, що роботодавці на його основі розробляють і затверджують посадові інструкції керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців.

Відповідальність за відсутність посадових інструкцій

Інший лист Мінсоцполітики – від 25.12.2013 року №564/13/116-13 містить зобов’язання роботодавців дотримуватися конкретних правил Випуску 1 «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників при розробленні посадових інструкцій. Крім того, міністерство назвало відсутність інструкцій порушенням законодавства про працю, за яке роботодавця можуть притягнути до адмінвідповідальності згідно із статтею 41 КУпАП.

І хоча обов’язкової норми складати посадові інструкції немає в КЗпП, накази Мінсоціполітики є лише підзаконним нормативним актом, а листи міністерства взагалі несуть лише інформативно-роз’яснювальний характер, оформлення цих норм зробило свою справу для органів контролю. Державна служба праці виносить постанови про накладення штрафів на підприємства за відсутність посадових інструкцій, а суди підтверджують законність таких постанов. У справі №704/511/17, приміром, Управління Держпраці у Черкаській області оштрафувало підприємство за відсутність штатного розпису та посадових інструкцій на сторожа, різноробочого та обліковця тракторної бригади.

Як скласти посадову інструкцію

При складанні посадової інструкції краще за все керуватися нормами, викладеними у листі Мінсоцполітики №564/13/116-13.

У ньому вказується, що посадові інструкції розробляються на основі типової кваліфікаційної характеристики роботодавці, враховують конкретні завдання та обов’язки, функції, права, відповідальність працівників різних груп і особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.

Посадова інструкція складається з розділів: «Загальні положення», «Завдання та обов’язки», «Права», «Відповідальність», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги» та «Взаємовідносини (зв’язки) за посадою».

В правому куті першої сторінки посадової інструкції розташовується слово «Стверджую», підпис керівника про її затвердження, вказується посада, ініціали та прізвище керівника, а також дата затвердження.

У заголовку посадової інструкції наводиться повна назва посади в родовому відмінку, яка відповідає професійній назві роботи, передбаченій в Класифікаторі професій, і повна назва структурного підрозділу.

Посадові інструкції відповідної посади після їх затвердження керівником підприємства, організації, установи або за дорученням його заступниками доводяться до відома працівника під розпис.

Посадові інструкції вводяться з метою чіткого визначення вимог, що пред’являються працівникові, наділення його необхідними правами, тож мають сприяти ефективній діяльності та підвищенню відповідальності за доручену ділянку роботи.

Читайте також: Все про роботу керівників: матеріальна відповідальність, несумісна діяльність та підстави для звільнення

Згідно із частиною 4 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб, громадян – суб’єктів господарської діяльності в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від 5 до 10 діб.

Це означає, що винними за вказане правопорушення можуть бути визнані співробітники дорожніх служб, відповідальні за конкретну дорогу.

Читайте також: Як оскаржити штраф за порушення правил дорожнього руху

Норми стану доріг

Норми утримання доріг встановлені в Держстандарті України №3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану». Зокрема, згідно з документом, гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І – III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см – для решти категорій і груп. Гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг І – III категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів; 4 см – для решти категорій і груп. Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1 см.

Держстандарт також передбачає, що зруйновані кришки і решітки повинні бути негайно огороджені і позначені відповідними технічними засобами організації дорожнього руху. Згідно з іншим пунктом, усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах загального користування здійснюється з моменту її виявлення до повної ліквідації.

Будь-яке порушення норм Держстандарту, що призвело до ДТП, може бути приводом для судового позову до дорожньої служби.

Як діяти при ДТП, спричиненому поганим дорожнім покриттям

Суду необхідно надати докази з місця ДТП. Для цього патрульний повинен зафіксувати несприятливі дорожні умови. До слова, такий обов’язок містить інструкція патрульного у разі, якщо ДТП сталося внаслідок неналежного стану доріг. Патрульний повинен скласти акт обстеження відповідної ділянки, зробити необхідні заміри, фотофіксацію та схему, де позначити усі обставини, що загрожують безпеці руху. Також він повинен викликати представників дорожньої служби та скласти протокол про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.140 КУпАП.

Звичайно, така процедура забирає довше часу у патрульних, тому вони не завжди об’єктивно розбираються у ситуації і схильні звинувачувати передусім водія. Покажіть, що ви обізнані із нормами закону та попросіть співробітників патрульної поліції дотримуватися процедури. Якщо ж вони і надалі ухилятимуться від виконання обов’язків, зателефонуйте в службу «102» і поясніть ситуацію. Навіть якщо питання одразу не вирішиться позитивно, ваш дзвінок буде зафіксований і, запросивши відомості про нього, можна буде додати його як доказ до матеріалів справи.

Які докази стану доріг потрібно надати суду

Крім протоколу з додатками, які складає патрульний, для суду матиме значення і ваше пояснення. Відобразіть у ньому своє бачення причин ДТП. Ви також можете проводити власну фотозйомку місця аварії та пошкоджень дорожнього покриття. Попросіть у патрульного рулетку та сфотографуйте яму, вставивши кінець рулетки у її найглибше місце, щоб зафіксувати розмір. Можна скористатися й іншими предметами, фотографії з якими будуть інформативними. Робіть фотознімки так, щоб на фоні перебував автомобіль або інші впізнавані частини дороги для того, щоб суд міг визначити, що це дійсно фото з вашої аварії. Ви також можете запросити свідків, записати їхні дані, щоб потім залучити їхні свідчення до справи. Крім того, для встановлення збитку зверніться в офіційне СТО або до незалежних оцінювачів.

«Варто бути готовим до того, що ваш опонент в суді – дорожньо-експлуатаційна організація буде доводити, що вжила всі необхідні та можливі заходи, однак через відсутність належного фінансування з місцевого або державного бюджету утримувати дороги в нормальному стані їй не вдається, – зауважує помічник адвоката Адвокатського Бюро «Ципін і партнери» Кристина Тищенко. – Тому додатково під час судових засідань слід перевірити, які саме дії були вчинені дорожньою службою для збільшення сум для утримання доріг. Наприклад, чи подано цим органом клопотання до органів державної влади чи місцевого самоврядування».

Захист прав водія при ДТП, зазвичай, непроста справа, в якій вчасна консультація професійного юриста може мати значний вплив на її вдале вирішення у суді.

До слова сказати, в Україні є позитивна практика щодо стягнення шкоди за ДТП з дорожніх організацій. Так, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас у справі №711/2673/15-ц керівника комунального підприємства було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.4 ст.140 КУпАП. Після цього постраждалим власником авто було подано цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди до Черкаського експлуатаційного лінійного управління автомобільних шляхів, який було задоволено та, як наслідок, з комунального підприємства було стягнено матеріальну шкоду в сумі 3 452,36 гривень та моральну шкоду в сумі 1 000 гривень.

Читайте також:

Чи можна оскаржити штраф з дорожніх камер?

Чи можна оскаржити штраф за порушення ПДР, зафіксоване на TruCam?