Сайт перебуває у стадії розробки
АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «ЦИПІН І ПАРТНЕРИ»

Посты автора julia

julia

julia

Що робити з договірними зобов’язаннями під час війни?

Опубликовано: 21.04.2022 в 12:50

Автор:

Категории: Юридичні поради

Деякі представники бізнесу не мають можливості виконувати свої господарські зобов’язання перед контрагентами. Деякі попри все продовжують функціонувати та виконувати зобов’язання у тій частині, яку виконати реально.

Однак, у всіх суб’єктів господарювання виникає питання щодо відповідальності за невиконання господарських зобов’язань та роль форс-мажорних обставин під час війни.

Що ж таке форс-мажорні обставини та як вони засвідчуються?

Поняття форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) закріплено у Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02 грудня 1997 року. Так, відповідно до ст. 141 цього закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ст. 141 цього ж Закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Водночас, в умовах війни з Російською Федерацією, Торгово-промислова палата України спростила процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та 28 лютого 2022 року листом №2024/02.0-7.1 відразу для всіх засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військової агресії РФ проти України.

Однак, вважаємо, що вищезазначений лист не може бути підставою для безумовного звільнення будь-кого від відповідальності за порушення виконання зобов’язань за договором.

Правовий статус цього листа є незрозумілим, так як у ТПП немає повноважень видавати універсальні сертифікати для необмеженого кола осіб. Рекомендуємо такий лист розглядати як попереднє підтвердження форс-мажору, яке в подальшому надасть можливість отримати сертифікат по конкретному договору у разі необхідності.

Чи потрібно повідомляти контрагента про настання форс-мажорних обставин?

Так. У разі неможливості виконувати зобов’язання необхідно за першої можливості після настання форс-мажору, до отримання сертифіката Торгово-промислової палати України, невідкладно звернутися до контрагента та повідомити про це.

В умовах сьогодення традиційні способи здійснення повідомлень (надсилання поштою) можуть бути недоступними. У такому разі рекомендуємо здійснити повідомлення контрагента будь-яким іншим способом, який дозволяє фіксацію надсилання: електронною поштою, sms-повідомленням або ж за допомогою месенджерів, які зазначені у реквізитах вашого договору.

Чи звільняється контрагент від відповідальності за невиконання умов договору?

Форс-мажорні обставини, за загальним правилом, звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов’язання. Тобто, від нарахування штрафів/пені за неналежне виконання зобов’язань.

Однак, звернемо увагу, що звільнення від відповідальності за неналежне виконання господарських зобов’язань перед контрагентом у жодному разі не можна ототожнювати з правом взагалі не виконувати взяті на себе зобов’язання.

Наприклад, форс-мажорні обставини не дають можливості не сплачувати чи зменшити оплату за договором оренди. При цьому орендар повинен пам’ятати, що у разі виникнення спору з власником щодо можливості використання орендованого майна в період воєнного стану саме орендар повинен буде довести, що можливості користування у нього не було.

Зауважимо, що однією з обов’язкових умов визнання обставини такою, що дає підставу для звільнення від відповідальності саме за невиконання умов договору, є причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажорною обставиною та конкретними договірними зобов’язаннями, які суб’єкт господарювання не може виконати належним чином.

Тобто, сторона господарського зобов’язання повинна довести, що наявні обставини (війна, загальна військова мобілізація, введення комендантської години та військові дії) мають безпосередній вплив на конкретне господарське зобов’язання.

Підсумовуючи, зазначимо, що кожен випадок неможливості належного виконання зобов’язань необхідно аналізувати окремо з визначенням конкретних обставин та вимог господарського договору.

Хто та як може забрати майно під час воєнного стану та як його повернути

Опубликовано: 21.04.2022 в 12:33

Автор:

Категории: Юридичні поради

З впровадженням воєнного стану по всій території держави, право громадян України на недоторканість їхньої власності зазнало обмежень.

Законодавчий механізм відчуження в умовах воєнного стану регулюється Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі – «Закон»).

Закон оперує двома основними поняттями та порядками: «примусове відчуження майна» та «вилучення майна». Статтею 1 цього Закону встановлено, що примусовим відчуженням майна є позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості. У свою чергу, вилучення майна означає позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Далі більш детально буде розглянуто питання саме примусового відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності.

Хто ухвалює рішення про примусове відчуження майна?

Рішення про примусове відчуження майна у зв’язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану приймається військовим командуванням, що має бути погоджене  відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Проте варто звернути увагу, що у місцевостях, де ведуться бойові дії, Закон дозволяє здійснювати примусове відчуження майна за рішенням військового командування без вказаного погодження.

Наголошуємо, що начальник патруля, старший вартовий, командир загону територіальної оборони тощо не мають права відчужувати майно.

Які документи складаються при примусовому відчуженні майна?

Складається акт про примусове відчуження або вилучення майна, що виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 31.10.2012 року.

В акті повинно бути зазначено:

1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;

2) відомості про власника (власників) майна:

для юридичних осіб – повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код;

для фізичних осіб – прізвище, ім’я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті;

3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності);

4) опис майна, достатній для його ідентифікації;

для нерухомого майна – відомості про місцезнаходження (адреса);

для рухомого майна – відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані;

5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Оцінка майна

У разі примусового відчуження майна до акту додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження, із залученням суб’єктів оціночної діяльності у порядку, встановленому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України».

У разі неможливості залучити до оцінки майна суб’єктів оціночної діяльності така оцінка проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно.

У разі якщо попередній власник не згоден з оцінкою майна, він може звернутися до суду.

Порядок відшкодування

Компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного може здійснюватися двома способами:

  • з попереднім повним відшкодуванням його вартості;
  • з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно його колишній власник після скасування правового режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою. До заяви додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.

Чи можна повернути відчужене майно?

Законом передбачена можливість повернення відчуженого майна у випадку скасування правового режиму воєнного стану та збереження відчуженого майна, а також коли колишній власник наполягають на поверненні такого майна. У такому разі повернення здійснюється в судовому порядку.  Підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно.

Як наслідок, відчуження майна громадян допускається лише за виключних обставин, за попереднім рішенням конкретних осіб, обов’язково на оплатній основі та із чітким документальним оформленням. У свою чергу, недотримання, встановлених законом правил та процедур, тягне за собою настання відповідальності, передбаченої законодавством України.

Коли можна і коли не можна шуміти в 2021 році

Опубликовано: 30.09.2021 в 11:50

Автор:

Категории: Юридичні поради

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» забороняє проводити ремонтні роботи, що супроводжуються шумом, в робочі дні з 21 години вечора до 8 години ранку, а у святкові та неробочі дні – цілодобово. При цьому згідно із статтею 24 закону власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов’язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. У святкові та вихідні дні ремонт теж можна провести, але лише отримавши згоду мешканців усіх прилеглих квартир.

Читайте також:

 Персональні дані: хто має право їх збирати та використовувати?

«Колекторський» закон – врегулювали, але не все

Допустимий рівень шуму у Києві

Якщо ви мешкаєте у Києві, то на ремонт вам відведено ще менше годин протягом доби. Згідно з Правилами благоустрою міста Києва ремонтні та будівельні роботи в житлових будинках, квартирах, офісних приміщеннях, підприємствах торгівлі та громадського харчування (ресторани, бари, кафе, заклади розважального та грального бізнесу), розташованих у житлових будинках, у вбудованих і прибудованих до житлових будинків нежитлових приміщеннях забороняється проводити з 19 години вечора до 8 години ранку, а у святкові і неробочі дні – впродовж доби.

Правила встановлюють і допустимий рівень шуму ремонтно-будівельних робіт – 40 децибелів. Аналогічний показник у Правилах і для рівня шуму звуковідтворюючої апаратури, що встановлюється громадянами на балконах, лоджіях, відкритих вікнах будинків, будівель і споруд та інших місцях і вмикається протягом доби.

Рівень шуму від роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і загальноміських заходів тощо у прилеглих житлових будинках має становити не більше 40 децибелів в денний час і 30 децибелів в нічний час.

Штраф за порушення тиші

Згідно із статтею 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від 5 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб та громадян – суб’єктів господарської діяльності – від 15 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ці ж самі дії, вчинені особою повторно протягом року тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 15 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією звуковідтворювальної апаратури, піротехнічних засобів, інших предметів порушення тиші або без такої і на посадових осіб та громадян – суб’єктів господарської діяльності – від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією звуковідтворювальної апаратури, піротехнічних засобів, інших предметів порушення тиші.

Як поводити себе з порушником тиші

Звичайно, найкращим варіантом завжди є вирішення питання мирним шляхом. Спробуйте поспілкуватися з порушником тиші, покажіть свою обізнаність у знанні норм законодавства. Іноді цього достатньо, щоб особа зрозуміла, що може бути притягнута до відповідальності, і пішла на контакт. Якщо ж співрозмовник відмовляється виконувати ваше прохання, скажіть, що маєте право звернутися до поліції, а та в свою чергу може накласти адміністративний штраф.

«Однак слід врахувати, що перед накладенням на правопорушника адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі від 85 до 255 гривень чи попередження, працівниками поліції необхідно офіційно зафіксувати рівень шуму спеціальним приладом, – зауважує помічник адвоката АБ «Ципін і партнери» Кристина Тищенко. – А частіше за все, працівники поліції цього приладу з собою не мають. Окрім того, важливо, щоб зафіксований рівень шуму перевищував норми, які встановлені законодавством, саме у місці скарги (наприклад, у вашій квартирі), а не в місці, де порушується порядок, тобто в квартирі вашого сусіда».

Зважте також, що якщо це перший виклик поліції за цією адресою, а особа йде на зустріч і припиняє шуміти, поліцейські зазвичай обмежуються усним попередженням. Крім цього, поліція не має права заходити до приміщення, якщо порушник не відчиняє двері. Вона може провести виховну бесіду через закриті двері або ж скласти на порушника протокол.

Читайте також: Договір про аліменти: коли до суду можна не йти

Як оскаржити штраф за порушення правил дорожнього руху в 2021 році

Опубликовано: 29.09.2021 в 10:50

Автор:

Категории: Юридичні поради

Тэги: ,

Сьогодні працівники патрульної поліції зазвичай не складають протокол про адміністративне правопорушення, а відразу виносять постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладають на водіїв штрафи. Адже ще у 2015 році до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) було внесено ряд змін.

Що ж робити, якщо поліціянт уже склав протокол, виніс на місці зупинки постанову про адміністративну відповідальність і виписав штраф?

Чи підписувати протокол або постанову про порушення ПДР

Не згодні з постановою – все одно підпишіть її, зробивши відповідний запис про незгоду. Адже ваша відмова підписувати постанову не буде розцінена судом як незгода з її змістом. Якщо ви вирішите оскаржувати штраф у суді, буде краще, якщо у графі, призначеній для даних щодо особи порушника та його пояснень, ви поставите напис «Не згоден». При цьому не варто вдаватися до деталізації та викладати будь-які обставини. Адже ваше бачення може не збігатися з нормами Правил дорожнього руху, і згодом цей допис буде важко виправити у суді. Достатньо зафіксувати сам факт вашої незгоди.

Якщо справа підслідна суду, то поліцейський складає протокол, а матеріали справи направляє в суд. При цьому адвокат АБ «Ципін і партнери» Катерина Коваленко звертає увагу на такий момент:

«Якщо правопорушення вчинене в іншому місті, то водій має право написати заяву про передачу справи до суду за місцем його проживання. Тоді поліцейський направляє протокол разом із цією заявою до суду за місцем вчинення правопорушення, а суд направляє цю справу до іншого суду за місцем проживання особи».

Як оскаржити штраф

КУпАП встановив для водіїв лише 10-денний строк на оскарження постанови про притягнення до адмінвідповідальності. Відлік починається з наступного дня від дня винесення постанови.

Після отримання копії постанови ви маєте право звернутися за захистом своїх прав до керівництва патрульного поліції. Але такі звернення часто ігнорують. Тому аби не витрачати час, відразу звертайтеся до суду. Подайте заяву до суду за місцем вашої прописки або за місцеперебування відповідача.

Позовна заява має ґрунтуватися на нормах КУпАП. У ній слід обов’язково зазначити, чому ви вважаєте цю постанову незаконною. Позовну заяву можна не завозити особисто, а надіслати поштою. Але якщо ви відправляєте її останнього дня вказаного строку, вона має потрапити на пошту не пізніше 12 години ночі, інакше буде вважатися, що заява надійшла на 11 день, а отже, відбулося порушення процесуального строку, і таку заяву суд може не прийняти.

Чому не варто ігнорувати штраф за порушення ПДР

Фактично з часу винесення постанови про адміністративну відповідальність особа вважається порушником закону. І якщо ви не оскаржили постанову у суді, вважається, що ви автоматично визнали свою вину. Стаття 39 КУпАП встановлює строк в 1 рік, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Тобто лише через рік особа вважатиметься такою, що не притягувалася до адмінвідповідальності. Звичайно, якщо протягом цього року ви не вчините нового правопорушення.

До того ж треба враховувати, що наявність у вас неоскаржених адміністративних правопорушень може посилювати відповідальність при нових порушеннях ПДР. Зокрема, можуть вилучатися водійські права, а також сам транспортний засіб, призначатися громадські роботи і навіть арешт.

На час, коли справа розглядають у суді, дія постанови тимчасово припиняється, а штрафні санкції не нараховуються. Лише якщо суд відмовляє вам у задоволенні ваших позовних вимог, постанова набуває чинності.

Стаття 268 КУпАП визначає право того, кого притягують до адмінвідповідальності, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який, за законом, має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Саме професійна правова допомога може стати запорукою справедливого рішення щодо вас у суді.

Як виписати людину з квартири, будинку без її згоди в Україні в 2021 році?

Опубликовано: 24.09.2021 в 10:48

Автор:

Категории: Юридичні поради

Продаж чи обмін квартири або будинку, приватизація, отримання субсидії, нарахування комунальних послуг – у всіх цих випадках має значення кількість прописаних осіб. Тож як власнику або наймачу (якщо квартира не приватизована) виписати того, хто вже довгий час не проживає у квартирі, без його згоди?

Для початку з’ясуємо, що згідно із статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Стаття 317 ЦК говорить про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. У статті 319 ЦК зазначено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Тобто законодавство захищає власника квартири або будинку і дає йому право виписати осіб, які там не проживають, без їхньої згоди. Однак зробити це можна тільки через суд, надавши докази, що для цього дійсно є підстави. Виключення, коли до суду звертатися не потрібно – якщо підставою для прописки мешканця в квартирі або будинку був договір оренди і термін його дії закінчився. Виписують без суду і померлих осіб – для цього достатньо надати свідоцтво про смерть у Центр надання адміністративних послуг.

Читайте також: Перевірка квартири перед купівлею: на що звернути увагу

Підстави для виписки через суд

У статті 405 ЦК зазначається, що член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Тобто якщо квартира або будинок знаходиться в приватній власності, то непроживання прописаної людини протягом одного року буде підставою для виписки без згоди через суд.

«Якщо мова йде про неприватизовану квартиру, то наймач має право на звернення до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, вже через 6 місяців відсутності (непроживання) особи за місцем реєстрації. Важливим моментом при проведенні виписки особи у судовому порядку є поважність причин її непроживання в будинку/квартирі протягом визначеного строку. Адже якщо в процесі судового розгляду виявиться, що особа не проживає у житловому приміщенні з поважних причин, у позові буде відмовлено», – розповідає адвокат АБ «Ципін і партнери» Діана Матвєєва.

Такими поважними причинами, відповідно до чинного законодавства, є:

  • призов на військову службу;
  • тимчасовий виїзд по роботі або у зв’язку з навчанням;
  • влаштування дитини на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
  • виїзд у зв’язку з виконанням обов’язків опікуна чи піклувальника;
  • влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинок-інтернат чи іншу установу соціальної допомоги;
  • виїзд для лікування в лікувально-профілактичному закладі;
  • взяття особи під варту, засудження, обмеження/позбавлення волі.

В цих випадках термін відсутності людини за місцем реєстрації в 6 місяців або 1 рік буде відраховуватися після закінчення дії поважної причини.

Як виписати людину без її згоди через суд

Звертаючись із позовною заявою, вам слід надати до суду документи, що підтверджують право власності на житлове приміщення, документ, що підтверджує сплату судового збору (0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу), а також документи, що підтверджують факт відсутності людини у займаному приміщенні без поважних причин протягом визначеного строку.

Що може послужити доказом того, що людина не проживає у квартирі або будинку тривалий час?

  • Акт про фактичні обставини непроживання особи, отриманий від ЖЕКу, ОСББ, керуючої компанії.
  • Довідка з місця проживання про склад сім’ї зареєстрованих.
  • Показання свідків (2-3 сусідів).
  • Документальне підтвердження проживання особи в іншому місці, наявність іншої сім’ї, відсутність в країні тощо.

«Важливим моментом є те, що особа, яка буде відповідачем у цій справі, фактично не проживає за місцем реєстрації, а позивачі зазвичай не знають, де саме відповідач проживає насправді. Водночас, кожна особа повинна бути належним чином повідомлена про розгляд справи за її участю. Протилежне може призвести до затягування розгляду справи та до можливості перегляду судового рішення, якщо відповідач доведе, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи. В такому випадку необхідно заявити в суд клопотання про виклик відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади. Таке оголошення суд повинен розмістити не пізніше, ніж за десять днів до дати проведення судового засідання», – радить Діана Матвєєва.

Читайте також: Як зареєструвати право власності на нерухомість в Україні

В яких випадках у 2021 році можна не платити податок з продажу нерухомості?

Опубликовано: 09.09.2021 в 14:58

Автор:

Категории: Юридичні поради

При продажу будь-якого об’єкту нерухомості (крім земельної ділянки), окрім послуг нотаріуса доведеться сплатити:

  • податок на доходи фізичних осіб (5% для громадян України, а для нерезидентів – 18%), який сплачує продавець;
  • державне мито у розмірі 1%, яке сплачують сторони за домовленістю;
  • збір до Пенсійного фонду у розмірі 1%, що сплачує покупець;
  • військовий збір 1,5%, який сплачує продавець.

Розрахунок податків та зборів при продажу нерухомості проводиться у процентному відношенні від суми доходу, який отримано від продажу. Сумою доходу вважається ціна продажу об’єкта нерухомості, зазначена у договорі купівлі-продажу квартири, яка не може бути нижчою оціночної вартості об’єкта, визначеної експертом.

Також треба пам’ятати, що отриманий від продажу нерухомості дохід слід внести в декларацію за звітний період.

Які об’єкти звільняються від оподаткування

Правила оподаткування нерухомості, що продається, визначені у статті 172 Податкового кодексу України.

«Згідно із цією статтею, якщо об’єкт нерухомості перебуває у вашій власності понад три роки або дістався вам у спадок, при його продажу ви звільняєтесь від сплати податку на доходи фізичних осіб, – розповідає адвокат АБ «Ципін і партнери» Кирило Юрченко. – Однак таким правом можна скористатися лише раз на рік. Це стосується продажу чи обміну житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці). При цьому такі господарсько-побутові споруди, якщо вони продаються разом з будинком, окремо не оподатковуватимуться».

Таким самим правом безподаткового продажу раз на рік можуть скористатися і нерезиденти – на них також розповсюджується норма щодо володіння об’єктом протягом трьох років або отримання у спадок.

Читайте також: Чи можна позбавити спадку?

Інвестор vs забудовник: як виграти суд

Продаж земельної ділянки

Такі ж правила і щодо продажу земельної ділянки – якщо ви володієте нею понад три роки або вона дісталася вам у спадок, ви можете продати її без оподаткування, і теж лише раз на рік.

Однак у випадку продажу ділянки необхідно враховувати її розмір, адже частина 1 статті 172 ПК говорить про те, що це правило розповсюджується лише на ділянки, розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі. Відповідні норми визначені у Земельному кодексі і в залежності від цільового призначення ділянки становлять:

а) для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара. 

Хто і коли сплачує податок при продажу нерухомості

Продавець або особа, яка обмінює нерухомість, зобов’язаний самостійно сплатити через банківські установи необхідну суму податку до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу або міни.

Якщо ж сталося так, що податок ви оплатили, а нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу чи міни з якоїсь причини не відбулося, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтвердних документів про фактичну сплату податку.

 

Читайте також: Інвестиції у нерухомість: як змусити гроші працювати на вас?

Нерухомість у спадок: спадкоємці, документи і податки 

Перевірка квартири перед купівлею: на що звернути увагу

Як зняти арешт на майно?

Як стягнути моральну шкоду за дії поліції в адмінсправах

Опубликовано: 29.06.2021 в 13:59

Автор:

Категории: Юридичні поради

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 22 Цивільного кодексу України говорить про те, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною першою, пунктами 2, 4 частини другої, частиною третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Адвокат Катерина Коваленко

«Нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення, – зазначає адвокат АБ «Ципін і партнери» Катерина Коваленко. – В той же час, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Розмір відшкодування моральної шкоди одразу оцінюється самим позивачем та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди завжди залишається на розсуд суду, який встановлює його в межах позовних вимог, виходячи із принципу розумності та справедливості, з урахування тривалості незаконних дій чи бездіяльності та їх наслідків».

Адвокат також зауважила, що виходячи із судової практики, право на відшкодування моральної шкоди за результатами адміністративної справи мають тільки ті особи, яких вже було притягнено до адміністративної відповідальності постановою поліцейського, і ця постанова була скасована в судовому порядку.

«Якщо поліцейський лише склав протокол про адміністративне правопорушення і направив його до суду для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а суд встановив у діях особи відсутність складу адміністративного правопорушення і закрив справу, то в даному випадку особа не має права на стягнення моральної шкоди, оскільки особа не була незаконно притягнена до адміністративної відповідальності, а отже і не виникає права на відшкодування шкоди завданої неправомірними рішенням», – говорить вона.

Читайте також: Як доказати, що ДТП сталося через якість дороги

Закон про порядок відшкодування шкоди, завданої поліцейським

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Указане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно ч.3 статті 19 Закону України «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Крім цього, згідно із статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові у зв’язку із закриття справи про адміністративне правопорушення.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яке в подальшому скасовано в судовому порядку, а справу закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Також про незаконність дій посадових осіб може свідчити заходи дисциплінарного впливу, передбачені Дисциплінарним статутом, які вжиті до інспектора поліції за результатами проведення службового розслідування.

«Чинне законодавство та судова практика говорять про те, що відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями службових, посадових осіб, можливе лише тоді, коли між шкодою та неправомірними діями чи рішенням є прямий зв’язок, – відзначає Катерина Коваленко. – Обов’язок доказування, в даному випадку покладається на позивача. Саме позивач повинен довести неправомірні дії чи неправомірні рішення посадових осіб по відношенню до особи і те, що внаслідок цього особі було завдано шкоди. Неправомірні дії чи рішення службової, посадової особи повинні бути підтвердженні письмово. Цими доказами є рішення суду, яким скасовано постанову про адміністративне правопорушення, та закриття справи; рішення суду чи інших компетентних органів, якими підтверджено незаконність дій або бездіяльність посадової, службової особи, зокрема це може бути висновок комісії, винесений за результатами проведення службового розслідування та вжиття заходів дисциплінарного впливу, рішення суду про визнання дій чи бездіяльності неправомірними та зобовязання вчинити певні дії.

Як здійснюється відшкодування шкоди?

Верховний суд у своїй практиці, зокрема, у справах №521/10640/15-ц і №520/3307/16-ц, виходить з того, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено, або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. №845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. №45, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» – виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

«Для відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями, рішеннями працівниками поліції, чи інших посадових/службових осіб, необхідно звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди, завданої незаконними рішеннями службової особи органу державної влади, – говорить Катерина Коваленко. – Цей позов буде розглядатися в порядку цивільного судочинства. Строки позовної давності відповідно до ст. 268 ЦК України не застосовуються. Варто пам’ятати, що відповідачами в такій справі виступають не працівники поліції, а орган, в якому працює поліцейський, та держава. Після того, як рішення суду набере законної сили, позивач звертається до Державного казначейства України із заявою про списання державних коштів на його користь для відшкодування. Якщо Державне казначейство не виконує рішення, то в даному випадку позивач отримує виконавчий лист та через виконавчу службу стягує ці кошти».

Читайте також:  Чи можна оскаржити штраф з дорожніх камер?

Як стягнути аліменти за попередній період  

Опубликовано: 17.06.2021 в 17:05

Автор:

Категории: Юридичні поради

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. А в статті 199 цього ж кодексу йдеться про те, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Законодавство передбачає декілька способів сплати аліментів на утримання дитини. Зокрема, особа може подати заяву за місцем своєї роботи, місцем виплати пенсії чи стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Іншим способом є укладення договору між батьками про сплату аліментів на дитину, в якому визначаються розмір та строки виплати. Суттєвою перевагою такого договору для сторони отримувача є той факт, що згідно із частиною 2 статті 189 Сімейного кодексу в разі його невиконання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання такого напису слід лише пред’явити докази заборгованості. І договір набуде сили виконавчого документа – такого ж, як рішення суду.

Читайте також: Новий порядок нарахування аліментів – що змінилося

Також аліменти можуть бути стягнуті через суд. Звертатися до суду за аліментами можна або із позовною заявою або із заявою про видачу судового наказу. Судовий наказ про виплату аліментів видається одразу, без розгляду справи в суді. Судовий наказ може бути видано у випадках, коли заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, а також якщо заявник виявив бажання стягнути аліменти на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за умови, що вищеперелічені вимоги не пов’язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Аліменти за минулий період чи заборгованість?

Чим же відрізняється заборгованість з виплати аліментів від стягнення за минулий період? Заборгованість виникає у тому випадку, коли є договір про сплату аліментів, рішення суду або судовий наказ про їхню виплату, але фактично сплата аліментів не проводиться.

Натомість стягнення за минулий період відбувається, коли договір про сплату аліментів не укладався, і особа, що має право на аліменти, не зверталася до суду ні з позовом, ні з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

За який час можуть присудити аліменти?

Згідно із частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Однак ця ж стаття містить і частину 2, в якій йдеться, що аліменти можуть бути присуджені і за минулий час, однак лише в тому випадку, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 10 років.

Докази вживання заходів щодо отримання аліментів

Які ж докази можна надати суду про те, що позивач дійсно звертався за одержанням аліментів?

Ними можуть бути:

– письмові звернення позивача до відповідача;

– докази спроб встановити місце проживання, місце роботи, справжній розмір заробітку відповідача;

– докази приховування відповідачем місця роботи, проживання, розміру заробітку, його тимчасовий виїзд за кордон;

– свідки, які підтвердять, що особа зверталася по допомогу на утримання дітей.

Адвокат Тетяна Войнова

«Варто звернути увагу на те, що обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність вжиття саме позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останньою від їх сплати, – говорить адвокат АБ «Ципін і партнери» Тетяна Войнова. – Згідно з постановою Верховного Суду від 06.08.2018 по справі №748/2340/17 аналіз статті 191 СК України свідчить, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині. Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладання договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії».

Після того, як суд ухвалить позитивне рішення щодо стягнення аліментів за минулий час, видається виконавчий лист, який має бути пред’явлений до виконання. За цим листом аліменти можуть бути стягнуті за минулий час, але не більш як за 10 років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред’явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв’язку з розшуком платника аліментів або у зв’язку з його перебуванням за кордоном, вони сплачуються за весь минулий час.

Загалом законодавство України передбачає достатньо можливостей стягнення аліментів. А знання юридичних нюансів може значно спросити вирішення такого важливого питання, як утримання дитини.

Читайте також:

Як поділити іпотеку при розлученні

Чи можуть колишні дружина або чоловік відсудити ваш бізнес?

Закрити ФОП – місія здійсненна

Опубликовано: 10.06.2021 в 12:57

Автор:

Категории: Юридичні поради

Є два шляхи закриття ФОП – онлайн та офлайн. Перший простіший, у другому доведеться відвідати ЦНАП та податкову, зате у вас буде можливість отримати відповіді на питання, які вас турбують.

Перед закриттям ФОП вам необхідно сплатити всі податки, у тому числі й за місяць, у якому ви закриваєте. Краще за все дізнатися у податкової служби, чи рахуються за вами несплачені податки. Адже після закриття уся інформація надсилається до податкової, і саме вона знімає вас з обліку. Варто зазначити, що ДПС цього не зробить, якщо ви маєте неподану звітність за весь період діяльності ФОП та  за вами рахується   податкова заборгованість.

Тож зверніться до податкової, де ви перебуваєте на обліку та уточніть щодо звітності та заборгованості або дізнайтеся цю інформацію самостійно з електронного кабінету платника. Якщо ж вам нарахують недоїмку, штрафи або пеню, їх необхідно буде сплатити протягом 10 днів з часу отримання повідомлення. При цьому не забувайте, що починаючи з березня 2021 року у зв’язку з карантином ФОПи звільнені від сплати штрафів за прострочення сплати податків.

Процедура закриття ФОП безкоштовна.

Як закрити ФОП через додаток або портал «Дія»

Для закриття ФОП через додаток «Дія» у вас має бути електронний підпис. У додатку необхідно заповнити відповідну форму на отримання послуги. Це можна зробити і на порталі «Дія». Ретельно перевірте, чи правильно вказана інформація щодо вас.

Після того, як ви поставили електронний підпис, заява надсилається до реєстратора та податкової служби.

Перевірити статус заяви можна в особистому кабінеті. Там має з’явитися повідомлення про закриття ФОП. Повідомлення також має прийти вам і на електронну адресу.

Але це ще не все, наступним кроком є зняття з обліку в органах ДПС.

Закриття ФОП на спрощеній системі

Закриваючи ФОП на спрощеній системі, подбайте про оплату єдиного податку за місяць, у якому ви закриваєтесь. Якщо ж ви у 3 групі єдиного податку, вам належить сплатити єдиний податок за весь квартал. Після цього не пізніше, як протягом 40 днів після закінчення кварталу, ви маєте подати декларацію платника єдиного податку за квартал, коли ви закрили ФОП.

Закриття ФОП на загальній системі

Протягом 30 днів після закриття ФОП ви повинні подати ліквідаційну звітність про майновий стан і доходи за період з початку поточного року до дня закриття ФОП. Після подання звітності протягом 10 днів ви повинні сплатити ПДФО та військовий збір.

«Після подачі декларації платника єдиного податку за квартал або ліквідаційної звітності орган ДПС має провести податкову перевірку та прийняти рішення про зняття з обліку ФОП або ж повідомити платника про заборгованість та зобов’язати сплатити, – розповідає юрист Адвокатського бюро «Ципін і партнери» Аліна Сколота. – Варто зауважити, що у чинному законодавстві не врегульовано питання, що стосується строків проведення такої перевірки. Однак, для того, щоб пришвидшити її проведення, потрібно подати заяву про проведення податкової перевірки у довільній формі до органу ДПС».

Скорочення працівників

Врахуйте необхідність скорочення працівників, якщо ви мали найманих співробітників. Згідно із статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, про звільнення працівник має бути попереджений не пізніше ніж за два місяці. Після закінчення двомісячного попереджувального строку керівник підприємства може видати наказ про звільнення працівників. Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Читайте також: Як звільнити працівника у зв’язку зі скороченням штату

Що ще потрібно зробити, закриваючи ФОП

Закриваючи ФОП, слід подбати і про анулювання ліцензій, якщо вони отримувалися. Якщо ви працювали із РРО, потрібно подати заяву до центру сервісного обслуговування про розпломбування, після чого звернутися до податкової із заявою про анулювання РРО.

Важливе питання – що робити із боргами контрагенів, якщо такі є. Якщо вам заборгували, краще вирішити це питання, доки ви не позбулися статусу підприємця. Слід подбати і про закриття власних боргів, адже згідно із статтею 52 Цивільного кодексу України, фізична особа – підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Тож і після закриття ФОП на вас можуть подати до суду за борги, набуті під час підприємницької діяльності.

Крім цього, не забудьте закрити підприємницькі рахунки. І не хвилюйтеся: якщо ви захочете знову відкрити ФОП, ви зможете це зробити будь-коли після закриття. Щоправда, щоб працювати на спрощеній системі, у вас не повинно бути заборгованості зі сплати податків.

Читайте також: Чи можуть колишні дружина або чоловік відсудити ваш бізнес?