Цим навдивовижу простим, але дієвим правилом нехтують дуже часто. Надмірна довіра до свого партнера, брак часу або звичайнісінькі лінощі – ось основні причини відмовок. Але іноді, не прочитавши договір, ми ставимо підпис під усіма його умовами, забуваючи про наслідки. А вони ж можуть виявитися катастрофічними для нашої кишені, бізнесу та репутації. Не кажучи вже про те, що нерідко через свою недбалість громадяни опиняються за ґратами.
Єдиний державнийреєстр судових рішень України майорить безліччю справ, що містять вислів «не читав договір, але підписав».
Запам’ятайте: навіть якщо ви поспішаєте, договір треба обов’язково прочитати.
Якщо відчуваєте, що часу бракує, попросіть вашого партнера надати вам зразок угоди для ознайомлення вдома.
Якщо ви підписуєте договір в офісі, або, приміром, у банку, а менеджер «підганяє» вас, попросіть його надати вам окреме місце задля того, щоб ознайомитися з документом. Це може бути кімната для переговорів або будь-яке місце, де ви зможете прочитати договір. І ви маєте час, і люди в черзі не напосідають.
Інколи компанії-партнери доставляють угоди за допомогою кур’єра. В такому випадку, домовляючись із партнером, зауважте, що потребуєте часу для прочитання договору. Це допоможе вам уникнути непорозумінь, адже кур’єра мають про це попередити завчасно і «викрутитися» йому вже не вдасться.
Такого ж принципу варто дотримуватися, якщо ви домовилися про укладання угоди на нейтральній території (в ресторані чи кафе) – попередьте партнера, щоб він розрахував свій час.
Часто-густо людина поспішає поставити свій підпис на договорі, боячись виставити себе дурнем. Мовляв, навіщо читати договір, якщо з мене сміятимуться? Часто це просто хвилювання або страх, що вас осудять. Насправді ж, ціна, яку доведеться заплатити, якщо вас ошукають, вища, ніж думка оточуючих.
Якщо ж ваш партнер посилається на брак часу та запевняє вас, що він дуже чесний і не має наміру вас дурити, але відмовляється надати можливість прочитати договір, задумайтеся над тим, щоб відмовитись від підписання. Найвірогідніше, за цими відмовками ховається звичайний шахрай.
#2 Що перевірити в угоді
Не поспішайте брати ручку й ставити свій підпис, не перевіривши наступні речі:
назва компанії або ім’я вашого партнера в договорі мають збігатися з озвученою вам назвою та інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
дата в угоді має бути прописана саме того дня, коли ви підписуєте договір
в угоді має бути конкретний предмет договору (до прикладу, якщо ви підписуєте договір із будівельною компанією, в угоді не повинно бути прописано сторонніх видів послуг);
має бути чітко прописана відповідальність та заходи стягнення у разі невиконання умов договору з боку обох сторін)
обов’язково перевіряйте строк дії угоди
перевіряйте терміни і, якщо вони вам не знайомі, знайдіть їхнє визначення
перевіряйте, чи всі екземпляри угоди однакові
#3 Коли треба бути пильним
Відмовтеся від договору або зверніться по допомогу до юриста, якщо:
ваш партнер не бажає дати вам час для ознайомлення з угодою і підганяє вас із підписанням
якщо угода складена надмірно ускладненою мовою, а вам відмовляються пояснити ті моменти, яких ви не розумієте
коли ви помітили невідповідність за одним із вищезгаданих пунктів
Закон встановлює, що українська мова є єдиною державною мовою в Україні. Її обов’язково мають використовувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Водночас дія закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Тож вдома, з рідними, друзями ви можете спілкуватись будь-якою зручною для вас мовою.
Потрібно розмежовувати обов’язок володіти мовою і спілкуватись мовою. Як приватна особа ви можете спілкуватись будь-якою мовою, але знати державну мову як громадянин ви зобов’язані. Така вимога є в більшості країнах світу. Держава зобов’язується забезпечити кожному громадянину можливість опанування державної мови. Для тих, хто не опанував її в школі, держава забезпечить безкоштовні курси, – розповідає адвокат
Крім того, закон визначив перелік осіб, які зобов’язані володіти та застосовувати під час своїх службових обов’язків державну мову. Це – президент, міністри, керівники та члени центральних органів влади, державні службовці, депутати місцевих рад, судді, прокурори, адвокати; особи офіцерського складу, педагоги, медики державних і комунальних закладів охорони здоров’я.
Що змінилося?
Новинки закону стосуються розширення використання мови в публічних сферах суспільного життя:
наукові видання тепер публікуються державною мовою, англійською або іншими мовами ЄС
українська або англійська є мовою публічних наукових заходів
українська мова є мовою культури (культурні і розважальні заходи мають проводитись українською мовою, проте виконувати пісні та фонограми можна будь-якими мовами)
оголошення, афіші, квитки мають друкуватись державною мовою, поряд з нею можна використати й іншу мову
вистави в комунальних та державних театрах проводяться українською мовою (проте ця норма ніяк не обмежує приватні театри)
суб’єкти кінематографії України звуковий ряд повинні записувати або дублювати українською (іноземні фільми можна демонструвати мовою оригіналу із субтитрами державною мовою)
друковані ЗМІ повинні видаватись українською, мовами корінних народів, англійською, офіційними мови ЄС (якщо ЗМІ друкується іншою мовою – одночасно видається й тираж державною мовою для того, щоб було зручно всім)
веб-сайти українських суб’єктів господарювання повинні мати україномовну версію, яка завантажуватиметься за замовчуванням
впроваджуються зміни й сфері обслуговування споживачів – оголошення, вивіски, інформація для загального ознайомлення, інформація про товар розміщуються українською мовою, ткою ж мовою здійснюється обслуговування (на ваше прохання вас можуть обслужити й іншою мовою, якщо і ви і продавець нею володієте)
Про відповідальність та штрафи
За порушення вимог цього закону встановлюється адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 3400 грн.
Закон набирає чинності через два місяці. Проте, більшість його статей починають діяти в інший спеціально встановлений для окремої статті строк для того, щоб особи, на яких ці норми поширюються, встигли адаптуватись, – підсумовує адвокат Марина Суткович
Про те, як отримати своє житло та не стати заручником недобросовісного забудовника, розповідає адвокат Марина Суткович
Чи законно, коли забудовник змушує власників квартир одночасно з актами прийому-передачі підписувати договір зі «своїм» ЖЕКом?
– Слід розуміти, що право власності на квартири інвестори набувають після державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Один лише факт підписання акту прийому-передачі із забудовником не наділяє особу правами власника. Отже, до оформлення права власності на квартиру інвестор не має правових підстав для укладення будь-яких договорів щодо обслуговування будинку. Різні штрафи і правила є виключно самодіяльністю забудовника. Але забудовнику важливо це зробити до того, як інвестори отримали квартиру, адже після цього він втратить важелі впливу.
На жаль, інвестори змушені грати по правилах забудовника, адже для реєстрації права власності саме забудовник повинен здійснити певні дії і він перебуває в становищі юридично сильнішому, тому може висувати будь-які вимоги, які інвестор має виконати, для того щоб на нього таки зареєстрували право власності.
Право власності на новостворене нерухоме майно може виникнути лише після введення будинку в експлуатацію. До завершення будівництва забудовник вважається власником матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва.
Після прийняття будинку в експлуатацію забудовник або реєструє на своє ім’я право власності на всі квартири в будинку, після чого укладає цивільно-правові договори з інвесторами, або передає встановлені законодавством документи інвестору, і той самостійно здійснює первинну реєстрацію права власності на квартиру одразу на власне ім’я.
Таким чином, забудовник відіграє ключову роль у процесі набуття права власності, що дозволяє йому маніпулювати інвесторами.
– Чи може забудовник відібрати квартиру в інвестора, якщо той не підпише договір з нав’язаним ЖЕКом?
Потрібно уважно читати ваш договір із забудовником, там можуть бути особливі умови щодо утримання будинку, на які ви не звертали увагу раніше. Як правило, договір на утримання будинку підписують ще на першому етапі – при укладенні договору про участь у фонді фінансування будівництва чи попереднього договору купівлі-продажу, або ж безпосередньо перед реєстрацією права власності. Не підписали договір про утримання будинку – далі в хід можуть піти різні ваші «провини». Забудовник може розірвати з вами договір формально – за невиконання певних його умов.
Абсолютно невинні пункти щодо порядку підписання актів прийому-передачі або ж щодо організації зустрічі у нотаріуса для підписання основного договору можуть стати підставою для позбавлення вас власності. Як правило, інвестор зобов’язаний підписати акти прийому-передачі квартири та/або основний договір купівлі-продажу протягом певного строку з моменту введення будинку в експлуатацію або реєстрації право власності на квартиру на забудовника. Наприклад, забудовник може просто не повідомити неугодного інвестора про цей момент, ухилятись від прямих контактів і запитів. Після спливу певного строку інвестор може дізнатись, що договір розірвано, об’єкт інвестування відкріплений, а може вже й проданий іншій особі.
Ваш договір може ховати в собі й інші потаємні ходи для забудовника, то ж перед його підписанням договір краще вивчити з адвокатом.
-Мешканці будинку не хочуть підписувати договір з конкретним ЖЕКом, але забудовник тисне та погрожує не віддати житло. Що робити?
-Звісно можна сісти з забудовником за стіл переговорів, якщо інвестори діють згуртовано і організовано. Проте варто пам’ятати про те, що перевага не на користь інвесторів, тож краще спершу отримати квартиру у власність на умовах забудовника, а потім йти в бій. Цей шлях з найменшими втратами для інвестора.
Для уникнення маніпуляцій з боку забудовника краще самотужки моніторити введення будинку в експлуатацію і не чекати на обіцяне повідомлення від забудовника. Може виявитись, що воно було здійснене в регіональній газеті, про існування якої ви й не здогадувались.
Якщо згідно з вашим договором забудовник після цього має зареєструвати квартиру у власність спершу на своє ім’я, спробуйте отримати інформацію щодо стану оформлення квартири у забудовника. Направте йому письмовий запит. Якщо забудовник зволікає з відповіддю, зверніться до нотаріуса або адвоката, який зможе отримати довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно. За наявності електронного цифрового підпису ви зможете отримати таку довідку й самотужки на сайті Мін’юсту.
Після отримання квартири у власність інвестор набуває прав самостійно розпоряджатись нею та спільною сумісною власністю разом з іншими співмешканцями, які навряд чи будуть задоволені нав’язаними тарифами та штрафами. Співвласникам слід згуртуватись та створити ОСББ.
-Чи можуть власники квартир відразу створити ОСББ?
– Інвестори до моменту державної реєстрації права власності на придбані ними квартири не є власниками, а тому не мають права створювати ОСББ. Після того, як з’являться перші власники, закон вимагає наявності певної кількості власників квартир в будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону про ОСББ, установчі збори об’єднання в новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більш ніж половину квартир і нежитлових приміщень у такому будинку.
Лише після того, як інвестори отримають свідоцтва про право власності на більш ніж 50% квартир і нежитлових приміщень, можна ініціювати процес створення ОСББ.
-Як створити ОСББ?
-Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш ніж з трьох власників квартир або нежилих приміщень.
Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку.
Кожен співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Ця норма закону захищає новоспечених співвласників тоді, коли забудовник ще водоліє більш ніж 50-ма відсотками площ всіх квартир і перешкоджає створенню ОСББ.
Установчі збори приймають рішення про створення об’єднання і затверджують його статут.
Державна реєстрація ОСББ проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. ОСББ вважається утвореним з дня його державної реєстрації.
-Чи може головою ОСББ бути людина, яка не має квартири в цьому будинку?
-Закон про ОСББ не містить вимог до особи голови і не говорить про те, що він обов’язково повинен бути власником квартири в цьому багатоквартирному будинку.
Співвласники ОСББ на загальних зборах обирають членів правління об’єднання, яке є виконавчим органом ОСББ.
Правління повинне здійснювати керівництво поточною діяльністю ОСББ і має право приймати рішення з питань діяльності ОСББ у межах, визначених статутом (ч. 17 ст. 10 Закону про ОСББ).
Зі свого складу правління обирає голову правління ОСББ і його заступника.
Отже, якщо членом ОСББ може бути тільки власник квартири або нежитлового приміщення в будинку, то головою правління може стати будь-яка особа, що обрана загальними зборами до складу правління. Немає єдиної думки, чи доцільно залучати особу «зі сторони». Іноді ні в кого із співвласників немає відповідних навичок, кваліфікації, досвіду чи часу для виконання функцій голови. Та досить часто саме співвласник як ніхто інший зацікавлений в якнайшвидшому вирішенні проблем свого будинку.
– Насамкінець дайте поради власникам квартир, які стикнулися з тими чи іншими порушеннями з боку свого забудовника. Який алгоритм їхніх дій?
-Є різні юридичні механізми купівлі квартири в новобудовах. Для кожного механізму необхідний свій алгоритм дій. Його може порадити фахівець, ознайомившись з документами, які ви підписали.
Для того, щоб дізнатися, чи є ви в списку виборців, потрібно зайти на сайт Державного реєстру виборців. Якщо свого прізвища ви там не знайшли – обов’язково зареєструйтесь.
Відповідно до ст. 7 Закону «Про державний реєстр виборців», змінити місце голосування можна не пізніше, ніж за п’ять днів до дня голосування. Оскільки вибори заплановані на 21 квітня, то кінцева дата реєстрації – 16 квітня, – розповідає адвокат Марина Суткович
До заяви додається копія паспорта.
Як змінити місце реєстрації
Для цього потрібно надати копію паспорта та довідку, яка аргументує, чому ви змінюєте місце голосування. Це може бути:
довідка з місця навчання або роботи
договір на оренду житла
документи про робоче відрядження
Як проголосувати за кордоном
На закордонних дільницях автоматично до списків виборців потрапляють українці, яким виповнилося 18 років, які стали на консульський облік і які за своєю виборчою адресою відносяться до цієї закордонної виборчої дільниці.
Якщо ви не стоїте на обліку, зверніться із заявою про зміну виборчої адреси до закордонної дипломатичної установи за місцем свого проживання.
До заяви слід додати копію документа, який посвідчує особу і підтверджує громадянство:
закордонний, дипломатичний чи службовий паспорт
тимчасове посвідчення громадянина України
Якщо ви – переселенець
Зверніться до будь-якого відділу ведення держреєстру виборців на підконтрольній Україні території. До заяви ви маєте додати копію паспорта, де зазначено місце реєстрації на окупованих територіях.
Що робити, якщо вам відмовили у зміні місця голосування
Це порушення ваших прав. Тому обов’язково зверніться до юристів. При цьому важливо, щоб відмову вам оформили письмово та зазначили її причину. Це допоможе юристам визначити правильну тактику захисту ваших прав.
Дивіденди — частина чистого прибутку, що має бути розділена між власниками компанії або організації залежно від частки кожної особи в загальному капіталі компанії. Так, якщо фінансова звітність підприємства вже підготовлена і з неї випливає чистий прибуток, власники можуть пустити його в обіг або ж розподілити між собою як дивіденди. У будь-якому випадку таке рішення приймається на загальних зборах акціонерів чи власників та підтверджується протоколом.
Проте найчастіше компанія має лише одного власника, а не декількох, — тож як за таких обставин призначаються дивіденди? Тут процедура їхнього призначення схожа до процедури попередньої. Єдина відмінність — немає потреби в протоколі загальних зборів, позаяк засновник особисто приймає рішення про розподіл прибутку.
Скільки платять юридичні особи емітенти?
Нараховує та сплачує дивіденди юридична особа – платник податку на прибуток. Відповідно до пп. 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 ПКУ емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток (далі – дивідендний аванс). Сума дивідендного авансового внеску обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 ПКУ (18 %), та вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів, – розповідає адвокат Марина Суткович
При цьому такий внесок не зменшує суму дивідендів, яка підлягає виплаті, та зараховується потім у рахунок сплати податку на прибуток.
Правило щодо виплати дивідендних авансів також поширюється на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.
Коли не сплачують дивідендний аванс?
Дивідендний аванс не сплачують у разі виплати дивідендів (пп. 57.1-1.3 п. 57.1-1 ст. 57 ПКУ):
на користь власників корпоративних прав материнської компанії
платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди
фізичним особам (як резидентам так і нерезидентам)
Що платять фізичні особи?
18 % – якщо дивіденди отримані фізичною особою по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування
5 % – для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами – платниками податку на прибуток підприємств
9% – якщо дивіденди отримані фізичною особою по акціях, інвестиційних сертифікатах, нарахованих нерезидентами та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток
Дивіденди, нараховані платникові податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів для цілей оподаткування, прирівнюються до виплати заробітної плати, тобто 18 %.
Розмір дивідендів залежить від акцій
В акціонерних компаніях дивіденди нараховуються один раз на 12 місяців через депозитну систему або безпосередньо акціонерам. На стосунок інших підприємств, то для них періодичність виплати дивідендів законом не визначена. Розміри дивідендів в акціонерних товариствах встановлюються на підставі рішення загальних зборів, але якщо це прості акції. Для тих учасників, які мають привілейовані акції, розмір дивідендів фіксований і визначений статутними документами. На інших підприємствах розмір дивідендів та порядок їхньої виплати встановлюється рішенням вищого органу управління компанії.
Строк виплати дивідендів в акціонерних компаніях залежить від того, за прості чи привілейовані акції вони виплачуються. Так, за першого варіанту дивіденди мають виплатити протягом півроку з моменту оголошення відповідного рішення на зборах власників. Якщо це привілейовані акції, то виплати мають здійснити не пізніше, ніж за півроку після закінчення звітного року. Щодо інших підприємств, то закон не встановлює чітких строків виплат, тож вони можуть бути встановлені статутними документами.
Порядок розподілу прибутку та виплати дивідендів має бути передбачений статутними документами. Чим цей порядок чіткіше прописаний, тим легше буде отримувати дивіденди й розуміти, яка сума дивідендів належить кожному громадянину, що є учасником господарського товариства, – говорить Марина Суткович
Що робити, якщо дивіденди не виплачують?
Адвокат також звертає увагу на відповідальність, що наступає за відмову виплачувати дивіденди:
За несвоєчасну виплату дивідендів відповідальність настає як за грошовим зобов’язанням. Відповідно до ст. 625 ЦКУ боржник на вимогу кредитора повинен сплатити кредитору усю суму боргу, враховуючи індекс інфляції за весь час прострочення й 3% річних. Право на стягнення цих відсотків належить будь-якій особі, яка має право на дивіденди. Строк позовної давності для стягнення заборгованості за дивідендами складає три роки
Наостанок додамо: якщо ви не створюєте компанію, а бажаєте вступити до вже заснованого й чинного акціонерного товариства, зверніть увагу на його фінансовий стан. Підприємства з великими боргами — не найкращий варіант для капіталовкладень, адже шанси отримати свої дивіденди за таких умов дуже низькі.
Про те, як захистити свою ділову репутацію, та що робити, якщо з усіх боків атакують конкуренти, розповідає адвокат, директор Адвокатського бюро “Ципін і партнери” Денис Ципін:
Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, яка була ратифікована зокрема і Україною, у такому випадку передбачається звернення громадян до Європейського суду з прав людини. Про те, як це зробити, розповідає адвокат Тетяна Войнова
Що потрібно знати про ЄСПЛ
Місцезнаходженням Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) є місто Страсбург (Франція), а його засідання проводяться у Палаці Прав Людини.
Європейський суд є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб щодо порушення їхніх прав державами – сторонами Конвенції, — розповідає адвокатТетяна Войнова
За словами адвоката, юрисдикція Суду визнана обов’язковою всіма державами-учасницями і поширюється на всі спори, що пов’язані із застосуванням і тлумаченням норм Конвенції та Протоколів до неї у національних правових системах.
В ЄСПЛ можна оскаржити лише ті порушення державою в особі її органів, установ, організацій або посадових осіб, які передбачені Конвенцією та Протоколів до неї.
До таких прав, наприклад, відносяться право на життя, заборона катувань, право на свободу пересування, право на свободу асоціацій, право на справедливий суд та свободу віросповідання та інші.
До того ж, ви можете звернутись до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкту владних повноважень держави, тобто парламенту, суду чи прокуратури. Натомість заяви проти приватних осіб або недержавних інституцій Європейський суд не розглядає.
Європейський суд з прав людини має право:
розглядати індивідуальні та міждержавні скарги, подані проти одного або декількох держав-членів Ради Європи або проти Європейського Союзу
визнавати факт того, що було порушено те чи інше право заявника
тлумачити Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод
встановлювати, що будь-яке порушення у певній державі носить масовий характер та наказувати цій державі вжити заходів щодо виправлення цього недоліку
розглядати запит комітету міністрів Ради Європи про те, чи не порушила держава-відповідач своє зобов’язання по виконанню рішень ЄСПЛ та ін.
Підстави для звернення до Європейського суду
Є чіткий перелік підстав для звернення до Суду.
Адвокат пояснює, що згідно з п.1 ст. 35 Конвенції, Європейський Суд приймає заяви лише тоді, коли особою були використані всі внутрішні засоби юридичного захисту у державі, проти якої спрямована заява. Це значить, що для захисту своїх прав вам спочатку слід звернутися до національних судів, яким підсудна дана справа, при цьому включаючи і відповідну вищу судову інстанцію.
Після використання звичайної процедури судового оскарження немає потреби звертатися зі скаргами до парламенту, уряду або президента, оскільки це не є обов’язковими засобами захисту, які необхідно використати перед зверненням до Європейського суду.
Найбільша частина скарг, які подаються до Європейського суду, стосується порушення права на справедливий суд. Але слід відмітити, що не всі судові спори можуть потрапляти під дію цієї статті. Наприклад, спори про податки, а також імміграційні спори, такі як в’їзд, перебування на території та депортація іноземців, судові спори про політичний притулок та багато інших не розглядаються Європейським судом. ЄСПЛ відхиляє навіть ті скарги, які надсилаються із дотриманням усіх критеріїв у випадках:
у заяві оскаржується рішення національного суду з причини порушення національних процесуальних та матеріальних норм, а також неумотивованості прийнятих національними судами рішень
скарга не підтверджена доказами
Як заповнити формуляр заяви?
Є декілька основних правил, яких потрібно дотримуватись при заповненні формуляру заяви до Європейського суду:
краще надрукувати текст, а не писати вручну
всі поля підлягають обов’язковому заповненню
не використовуйте скорочення та символи
пишіть стисло і по факту
У полі “Заявник” потрібно обрати або розділ “А” (якщо заява подана фізичною особою) або розділ “В” (у випадку подання заяви від юридичної особи). Якщо заява подана двома або більше заявниками, то інформація про кожного повинна міститися на окремому аркуші, і кожному має бути присвоєно порядковий номер.
У тому випадку, коли заявник не може самостійно представляти свої інтереси, він може довірити це іншій особі. В такому випадку, у формулярі слід чітко зазначити прізвище, ім’я, по батькові представника, його контактні дані, а також вказати причину, по якій ця особа представляє інтереси заявника у Суді.
Із особливою уважністю варто віднестись до написання предмету скарги у заяві, оскільки від цього багато що залежить. Пишіть коротко, перерахуйте лише ключові факти та рішення і поясніть яким чином були порушені ваші права. Вказуйте точні дати та описуйте події тільки в хронологічному порядку. Зайвими будуть опис історії питання, неіснуючих фактів, а також довгі цитати з рішень суду. Якщо порушень декілька, то по кожній скарзі вказуйте на порушення якої статті Конвенції або Протоколу ви скаржитесь і поясніть, чому викладені факти вказують на ці порушення, — пояснює адвокат
Не слід забувати докласти до заяви копії всіх рішень, прийнятих судовими органами, а також копії ваших позовних заяв та звернень, апеляційних, касаційних та особистих скарг.
Правило 45 Регламенту Суду вимагає, щоб заява була підписана вами як заявником, або вашим представником.
Як подати заяву?
Зверніть увагу, офіційними мовами Суду є англійська та французька, але якщо ви бажаєте, то можете звертатись до Суду офіційною мовою однієї з тих держав, що ратифікували Конвенцію.
Спочатку Суд може також листуватися з вами цією мовою, але якщо він визнає заяву неприйнятною на основі надісланих вами документів і вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію щодо вашої скарги, то подальше його листування буде англійською чи французькою мовою. І ви, в свою чергу, будете зобов’язані надсилати свої зауваження на одній із цих мов.
Заяву до Європейського суду потрібно надсилати поштою. Навіть, якщо ви відправите скаргу електронною поштою або факсом, необхідно обов’язково продублювати її звичайною поштою. Усю кореспонденцію стосовно скарги необхідно надсилати за адресою:
The Registrar
European Court of Human Rights
Council of Europe
F–67075 STRASBOURG CEDEX
FRANCE – ФРАНЦІЯ.
Листи та документи, які надсилаються до Суду, не слід прошивати степлером, склеювати чи скріплювати якимось іншим чином, усі сторінки повинні бути послідовно пронумеровані.
Строки подання заяви
Звернутись до ЄСПЛ можна лише протягом 6-ти місяців з дати винесення остаточного рішення. Якщо вами будуть порушені ці терміни, заява не буде прийнята до розгляду. Припиненням шестимісячного строку вважається момент отримання Судом від вас формуляру заяви.
Якщо ви не бажаєте розкривати свою особу, то маєте про це зазначити у своїй заяві до Суду. У такому випадку варто викласти причини на виправдання такого відступу від загального правила гласності провадження у Суді. У виняткових і виправданих випадках Голова Палати Суду може вам надати дозвіл на анонімність.
І наостанок. При розгляді заяв Суд визнає неприйнятними більше ніж 90 %із них через недотримання заявниками умов звернення до Суду. Це означає, що Європейський суд відмовляє у прийнятті заяв за формальними ознаками в 9 випадках із 10. Тому краще не ризикувати і довірите цю справу адвокатам, які вже мають досвід успішного подання відповідних звернень.
