Посты автора Liza

Відеовітання адвоката, директора Адвокатського Бюро “Ципін і партнери” Дениса Ципіна для всіх юристів України:

Валентина Матюшинець — колишня директорка фірми, яка контролювала хід будівництва ЖК «Благодатний» в місті Ірпінь. В якийсь момент вона помітила, що гроші від інвесторів надходять стабільно, а ось будівництво йде дуже повільно. Про те, що так не робиться і потрібно обговорювати це питання з вкладниками, Матюшинець повідомила своєму керівництву. Але у відповідь почула, що «це не її справа і нічого пхати свого носа». Саме тоді Валентина зі скандалом звільнюється, а вже через півроку дізнається, що її колишні керівники втекли з країни, прихопивши із собою 80 мільйонів чужих грошей. Тут можна було б і крапку ставити, якби не візит правоохоронців, які, не розібравшись до кінця в справі, провели у переляканої жінки в квартирі обшук і відразу оголосили підозру.

Щоб не допустити свавілля банку, позичальник завжди має контролювати ситуацію і слідкувати за процедурою стягнення. Про те, як це зробити, розповідає юрист, помічник адвоката Діана Сопіна.

Розберемо ситуацію, коли банк під час надання кредиту прописує в договорі пункт, яким відносить спори, які можуть виникнути внаслідок використання кредитних коштів, до юрисдикції того чи іншого третейського суду.

Для початку варто визначити, що третейські суди не є судами в традиційному розумінні, вони є недержавними незалежними органами, які у своїй діяльності керуються спеціальним законом (Закон України «Про третейські суди»). І хоча цим законом й передбачається незалежність таких установ, на жаль, це не завжди співпадає з реальністю, – наголошує Діана Сопіна

За її словами, банки досить часто користуються необізнаністю громадян щодо сутності третейського судочинства (що це за орган, чим він відрізняється від традиційного суду та чи відрізняється взагалі, які справи він може вирішувати тощо).

Банки розуміють, що людина, яка бере споживчий кредит, навряд чи буде звертатися за професійною юридичною допомогою для вирішення своїх фінансових проблем. Це значно полегшує діяльність банків, адже дає їм можливість звертатися до третейських  судів, які, як правило, цими ж банками й створені. А людина, яка отримала рішення третейського суду, не маючи спеціальних знань, та усвідомлюючи, що вона дійсно має заборгованість перед банком, зазвичай, одразу складає руки і чекає, коли банк прийде й забере борг, – говорить Діана Сопіна

Непоодинокі випадки, коли особа навіть не здогадується про те, що банк розпочав процедуру стягнення коштів шляхом звернення до третейського суду. Особа дізнається про наявність рішення третейського суду безпосередньо від виконавця, коли останній відкриває виконавче провадження й починає накладати арешти, заборони тощо.

Однак, все ж таки існує можливість захиститися від таких неправомірних дій банків.

Слід пам’ятати, що спори, пов’язані із споживчим кредитуванням не можуть розглядатися в третейських судах, така заборона прямо встановлена Законами «Про третейські суди» та «Про захист прав споживачів».

Якщо ж ви вже уклали кредитний договір, у якому міститься пункт щодо передання спорів до третейського суду, й вже є навіть рішення такого третейського суду, необхідно звернутися до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України) із заявою про скасування рішення третейського суду з підстав непідвідомчості останньому цієї категорії справ. Така правова позиція підтверджена також висновками Верховного Суду, наприклад, у справах №774/64/18, №751/3833/17, №755/19089/15-ц, – наголошує юрист

Однак, важливо знати, що строк на оскарження рішень третейського суду становить 90 днів і, на відміну від інших процесуальних строків, він не підлягає поновленню.

Говорячи юридичною мовою, цей строк називається присічним/преклюзивним. Це означає, що навіть якщо ви не здогадувалися про рішення третейського суду, вас офіційно не повідомляли про наявність третейського провадження чи наявні будь-які інші поважні причини пропуску строку оскарження, норма закону побудована таким чином, що якщо ви пропустили 3-місячний термін, ви не маєте можливості за жодних підстав поновити строк на оскарження

Для того, щоб не пропустити строк, юрист радить ознайомитися із текстом кредитного договору, визначити, до компетенції якого саме третейського суду віднесені спори між сторонами договору, та контролювати це питання, періодично телефонуючи в цей суд. Також важливо вчасно забирати поштову кореспонденцію, яка приходить на адресу, що зазначена в реквізитах кредитного договору.

Якщо про наявність рішення третейського суду на користь банку вам стало відомо вчасно, протягом трьох місяців з дня його проголошення, ви маєте всі шанси на успішне оскарження такого рішення у судовому порядку, – зазначає Діана Сопіна

Після того, як ви оскаржили рішення третейського суду, банк, звісно не позбавлений можливості звернутися в загальному порядку до суду за стягненням заборгованості. У цьому випадку необхідно звернути увагу на строки позовної давності. Якщо з моменту виявлення банком порушення позичальником умов кредитного договору минуло понад три роки, необхідно подати в суд заяву про застосування строків позовної давності, й звернути увагу судді на те, що банк втратив право на звернення до суду за захистом свого права на повернення коштів.

Тож, як бачимо, шляхи вирішення спорів, що випливають із кредитних договорів із банками, існують. Закон дає позичальникам можливості захисту, щоб банк стягнув тільки те, на що має право відповідно до чинного законодавства. Потрібно лише вчасно вжити необхідних заходів та звернутися за кваліфікованою правовою допомогою.

Хто має нести відповідальність за шкоду, спричинену гасінням пожежі? Чи можна вимагати компенсацію та з кого: пожежників чи сусідів, у яких сталося загоряння? Непросту тему розкриває адвокат Денис Ципін:

Наш адвокат  Марина Суткович розповідає, як у такому випадку довести свою правоту і чи може електронне листування бути доказом в суді.

Марина Суткович розповідає, що саме в електронному листуванні сторони часто погоджують всі особливості товарів, робіт, послуг, обговорють логістику. Крім цього, замовник конкретизує свої бажання, висуває зауваження і найголовніше – у листуванні фіксуються обіцянки боржника заплатити.

Верховний Суд в одній із своїх позицій від 27.11.2018 констатував, що «обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов’язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні», а також «…здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання та визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України», – зазначає адвокат

Водночас Марина Суткович наголошує, що не все так просто. Для того, щоб використати електронне листування як доказ, потрібно підготувати правильне підґрунтя в договорі з вашим контрагентом.

Так, процесуальні кодекси України передбачають, що документи, як докази, можуть подаватися до суду в електронній або паперовій формі. При цьому електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій цифровим підписом.

На практиці частіше подаються просто роздруківки без цифрового підпису.

Адвокат вашого опонента може сказати:

• що вони не отримували від вашої компанії таких електронних листів і ви не зможете довести протилежне
• листи, які відправлялись опонентом, насправді ним не відправлялись, а ви не зможете ідентифікувати особу відправника та кому належить аккаунт
• працівник, з яким ви вели переписку, взагалі не працевлаштований в цій компанії офіційно
• роздруківки, які ви надали, створені в графічному редакторі і є обманом

Найчастіше роздруківки допомагають тільки в тому випадку, коли опонент не заперечує, що така переписка велась.

За відсутності чіткої правової позиції щодо електронних доказів, суди починають керуватись своїм власним розсудом залежно від конкретних обставин справи, а як відомо, скільки людей, стільки й думок. Така ситуація не сприяє правовій визначеності. Тож для того, щоб убезпечити себе від сюрпризів, складаючи договір, треба приділити належну увагу закріпленню офіційного листування в вашому договорі, – наголошує адвокат

Тож як надати юридичну силу електронним листам?

Перший варіант – використовувати цифровий підпис при листуванні. Проте, цей варіант не має значної популярності і в господарській діяльності використовується не часто.

Другий варіант – в договорі потрібно вказати, що електронна переписка вважається офіційним документом і у випадку розгляду спорів в суді визнається достатніми доказами.

Обов’язково чітко пропишіть в договорі конкретні адреси електронних скриньок, які будуть використатись для офіційного листування впродовж виконання договору, – підсумовує адвокат

Пам’ятайте, грамотно складений договір – запорука успішного та безпечного ведення бізнесу. Тому краще не ризикувати і звернутися до досвідчених юристів, які допоможуть вам в цьому.

У цій статті наш юрист Кирило Юрченко розповідає, як не стати жертвою туристичних шахраїв і що робити, якщо ви все-таки потрапили в їх пастку

Як обманюють туристів

У новинах мало не щодня з’являються сюжети про мандрівників, які придбали неіснуючі тури, а в соцмережах обурені туристи розповідають, як замість обіцяного комфортабельного номера з видом на море отримали дешевий готель, в якому немає навіть елементарних зручностей.

Насправді афер, які “практикують” туристичні шахраї, безліч. Щороку вони вигадують нові способи, як “вижати” з неуважного туриста якомога більше грошей. Але є і хороші новини – всього цього можна уникнути, якщо запам’ятати кілька правил і підійти до питання вибору туроператора відповідально.

Як не потрапити на гачок шахраїв

Насамперед необхідно перевірити наявність ліцензії у туроператора. Для цього достатньо зайти на офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розділ «Ліцензійний реєстр суб’єктів туроператорської діяльності». Не буде зайвим відвідати спеціальні сайти, де любителі подорожей розповідають про порядних туроператорів і не дуже.

Слід бути вкрай уважним під час підписання договору з туроператором. Необхідно скрупульозно вивчити всі пункти договору — від умов відпочинку до відповідальності сторін.

Перед підписанням договору потрібно також перевірити, чи містить він необхідні умови, визначені ст. 20 Закону України «Про туризм». Туроператор несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання умов договору. Однак слід зазначити, що ця ж стаття 20 встановлює ряд винятків із цього правила, зокрема, коли невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося:

• з вини самого туриста
• з вини третіх осіб, не пов’язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі
• в результаті форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб’єкти туристичної діяльності не могли передбачити

Що робити, якщо ви постраждали від дій туроператора

Ви стали власником неіснуючого туру? Йдеться про відверто шахрайські дії з боку осіб, які видають себе за туроператора. У такому разі терміново зверніться до правоохоронних органів із заявою про вчинення шахрайства, посилаючись на ст. 190 Кримінального кодексу України.

Давайте розглянемо інший випадок. Наприклад, у туроператора є ліцензія і всі необхідні документи, але під час поїздки у вас виникли проблеми з авіаперельотом, поселенням в готель, трансфером і т. д.

Закон говорить, що якщо ваш рейс скасували або вас поселили в поганий готель, то ви маєте право безпосередньо звертатися до туроператора та вимагати відшкодування збитків.

Алгоритм дій потерпілого туриста повинен виглядати наступним чином: потрібно зв’язатися з представником туроператора, пояснити ситуацію і спробувати домогтися від нього вирішення проблеми.

Туроператор не йде на діалог. Як грамотно захистити свої права

Туроператор не виходить на зв’язок або відмовляється допомогти? Перше, що потрібно зробити, це зібрати всі необхідні докази, які підтверджують, що з вини туроператора ви понесли збитки. Це можуть бути чеки, квитки на транспорт, документи, що підтверджують витрати на проживання, харчування і т. д.

Другий крок – підготовка письмового звернення до туроператора з приводу відшкодування завданих збитків. У зверненні слід детально описати проблемну ситуацію і докласти відповідні докази.

Додатковим важелем впливу на туроператора може стати звернення до Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів, оскільки діяльність туроператорів регулюється Законом «Про захист прав споживачів». Можна також звернутися в Міністерство економічного розвитку і торгівлі України як до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму.

Як показує практика, звернення з претензією до туроператора та скарги в державні органи змушують кривдника звернути увагу на порушення і спробувати врегулювати ситуацію в досудовому порядку.

У тому випадку, якщо вищезгадані заходи не дали очікуваних результатів, необхідно звернутися до досвідченого адвоката, який допоможе вам зібрати всі необхідні докази і захистить ваші інтереси в суді.

Користувачі витрачають на соцмережі більше часу, ніж на спілкування та догляд за собою

Проблема доступу офісних працівників до соцмереж у робочий час турбує переважну більшість роботодавців. Це й зрозуміло, адже користування соцмережами краде в їхніх підлеглих купу часу, відволікає від роботи та згубно впливає на успіх компанії.

Самі працівники українських компаній не приховують, що соцмережі відчутно впливають на продуктивність їхньої праці. Так, опитування порталу HeadHunter Україна показало: кожен десятий працівник визнає, що не може сконцентруватися на виконанні своїх завдань, адже кілька разів на день відволікається на перегляд стрічки новин.

Вражає й загальна статистика. За результатами досліджень Mediakix, середньостатистичний користувач проводить у соціальних мережах майже дві години на добу і цілих 5 років та 4 місяці за життя. А загальний час, проведений у соцмережах, переважає час, відведений на їжу, спілкування з рідними та друзями й навіть догляд за собою.

Щодо найпопулярніших ресурсів світу, де найчастіше сидять користувачі, то, за результатами того ж Mediakix, перше місце посів YouTube. На нього користувачі витрачають до 40 хвилин на день. На другому місці – Facebook (35 хвилин), далі – Snapchat (25 хвилин) та Instagram (15 хвилин).

В України ж перелік найбільш відвідуваних сайтів за останні кілька років не змінився. Так, нещодавно дослідницька компанія Factum Group склала рейтинг найпопулярніших платформ за січень 2018 року. У трійці лідерів традиційно опинився пошуковик Google, YouTube та Facebook.

Як карають за соцмережі на роботі за кордоном? Та чи карають узагалі?

Тим часом дискусії з приводу того, чи може працівник користуватися соцмережами, перебуваючи на роботі, набирають обертів. Хтось вважає, що це є порушенням трудової дисципліни, а хтось переконаний, що перевірка роботодавцем особистої пошти працівника та його сторінок у соцмережах є порушенням прав та втручанням в особисте життя підлеглого.

Свою однозначну позицію з цього приводу висловив Європейський суд з прав людини. Показовою у 2007 році стала справа «Копленд проти Сполученого Королівства», де заявниця оскаржувала своє звільнення через користування соціальними мережами у робочий час.

Суд постановив, що Сполучене Королівство допустило втручання у приватне життя заявниці, оскільки вона не була попереджена про те, що її дзвінки та листування може контролювати роботодавець. До того ж у момент перевірки було відсутнє законодавство чи внутрішнє регулювання коледжу (працівником якого була заявниця), яке б допускало перевірку використання працівником телефону, електронної пошти або інтернету на роботі. Через це суд встановив, що таке втручання є незаконним.

Ще одне цікаве рішення ЄСПЛ виніс у січні 2016 році по справі «Барбулеску проти Румунії» щодо права роботодавця контролювати електронне листування працівників у робочий час. На відміну від рішення по попередній справі, цього разу заявник знав та був повідомлений про заборону роботодавця використовувати технічні засоби для особистих потреб.

У своєму позові він стверджував, що його права на приватне життя та таємницю кореспонденції порушили, адже роботодавець перевіряв його електронне листування, що містило й особисте листування з братом та нареченою щодо стану здоров’я та сексуального життя.

Ключовим фактом для рішення суду стало те, що локальними актами роботодавця було категорично заборонено будь-яке використання комп’ютерів, сканерів, телефонів та факсу для особистих цілей. Утім, працівник ці вимоги проігнорував, за що був звільнений.

Румунські суди першої та апеляційної інстанції визнали правоту роботодавця. ЄСПЛ також встановив, що перевірка була законною, адже внутрішні правила компанії передбачали подібні дії роботодавця.

Чи можуть в Україні звільнити за користування соцмережами?

Такі правила можна зустріти й в українських контрактах між роботодавцями та працівниками. Якщо ж роботодавець окремо їх не прописав, стежити за своїми працівниками він не має права, тим паче – звільняти через користування соцмережами в робочий час.

Кодекс законів про працю України не регулює питання того, чи може роботодавець моніторити соціальні мережі працівника, щоб з’ясувати, чим той займається в робочий час в інтернеті:

Водночас адвокати запевняють, що роботодавець не має права знімати робочий процес на відеокамеру та здійснювати аудіозапис без згоди працівника. Це загальне правило випливає з Конституції України, де забороняється втручання у приватне життя і збирання інформації проти волі особи.

Задля уникнення спорів трудові відносини між роботодавцем та найманим працівником треба правильно оформити документально. А щоб не виникало конфліктів через користування соціальними мережами, треба вирішувати це питання заздалегідь. Так, відповідно до ст. 29 Кодексу законів про працю України, коли працівника беруть на роботу, роботодавець зобов’язаний повідомити його (під розписку) про умови праці, зокрема й про можливість та порядок (якщо це дозволено) використання працівником технічних засобів, що містяться на робочому місці, для особистих потреб.

Чому треба попереджати працівника про контроль? Важливо, щоб він чітко усвідомив, що роботодавець втручатиметься в його особисте листування чи дзвінки.

Водночас працівникам слід пам’ятати про свої обов’язки перед роботодавцем. Зокрема, стаття 139 КЗпП передбачає, що працівники зобов’язані працювати чесно й сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової й технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, а також дбайливо ставитися до майна власника, із яким вони підписують трудовий договір.