Хто є суб’єктами фінансового моніторингу за новим законом?

Суб’єктами первинного фінансового моніторингу визначено:
1) банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;
2) платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем;
3) товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами;
4) професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів), крім осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку;
5) оператори поштового зв’язку, інші установи, які надають послуги з переказу коштів (поштового переказу) та здійснення валютних операцій;
6) філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, що надають фінансові послуги на території України;
7) спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу (крім осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин):
– суб’єкти аудиторської діяльності;
– бухгалтери, суб’єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку;
– суб’єкти господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування;
– адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально;
– нотаріуси;
– суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги;
– особи, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;
– суб’єкти господарювання, що надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, а також суб’єкти господарювання, що надають за винагороду консультаційні послуги, що пов’язані з купівлею-продажем нерухомого майна;
– суб’єкти господарювання, що здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них;
– суб’єкти господарювання, що надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор;

Важливий виняток — виконання таких обов’язків у рамках трудового договору з підприємством.

8) постачальник послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів;
9) інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Суб’єктами державного фінансового моніторингу є Національний банк України, Державна служба фінансового моніторингу, Міністерство юстиції України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство цифрової трансформації України та спеціально уповноважений орган.

Ці органи здійснюють нагляд і контроль за суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

З 2010 року поріг операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, становить 150 тис грн. Згідно з новим законом, поріг підвищується більш ніж вдвічі — до 400 тис грн. Зменшується і кількість критеріїв оцінки. За старим законом їх було 17, а за новим  — їх буде всього чотири:
1) фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім’ї та пов’язаних осіб;
2) переказ коштів за кордон (зокрема до офшорних зон);
3) фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).
4) фінансові операції, якщо їх учасник зареєстрований чи знаходиться в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

Такими державами Держслужба фінансового моніторингу вважає Іран та Корейську Народну Демократичну Республіку (КНДР).

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані стати на облік у Державній службі фінансового моніторингу та повідомляти про:
• чотири види порогових фінансових операцій;
• підозрілі фінансові операції (діяльність) або спроби їх проведення незалежно від суми, на яку вони(а) проводяться;
• про розбіжності між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників клієнта, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, та інформацією про кінцевих бенефіціарних власників, отриманою суб’єктом первинного фінансового моніторингу в результаті здійснення належної перевірки клієнта.

Коли адвокати виступають суб’єктами первинного фінансового моніторингу?

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону про фінмоніторинг адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, нотаріуси, суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги, якщо вони беруть участь, діючи від імені та/або за дорученням клієнта, виконують обов’язки з фінансового моніторингу у будь-якій фінансовій операції та/або допомагають клієнту планувати чи здійснювати операцію щодо:
– купівлі-продажу нерухомості або управління майном при фінансуванні будівництва житла;
– купівлі-продажу суб’єктів господарювання та корпоративних прав;
– управління коштами, цінними паперами або іншими активами клієнта;
– відкриття та/або управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;
– залучення коштів, необхідних для створення юридичних осіб та фондів, забезпечення їх діяльності або управління ними;
-створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, фондами, трастами або іншими подібними правовими утвореннями.

Цей перелік операцій є виключним.

У яких випадках фінансовий моніторинг адвокатом не здійснюється?

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про фінмоніторинг нотаріуси, адвокатські бюро, адвокатські об’єднання, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, особи, які надають юридичні послуги, можуть не виконувати обов’язки щодо здійснення належної перевірки клієнта та не повідомляти спеціально уповноважений орган про свої підозри у разі:
– надання послуг щодо захисту клієнта;
– представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів;
– надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта.

Відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” захистом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, інформація, яку ви повідомляєте адвокату для свого представництва чи захисту, не вийде за межі кабінету адвоката. Обов’язки з фінансового моніторингу поширюються виключно на зазначені в ч. 1 ст. 10 Закону операції.

Коли адвокатам та іншим спеціально визначеним суб’єктам потрібно ставати на облік?

Відповідно до п. 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 552 спеціально визначені суб’єкти зобов’язані стати на облік у Держфінмоніторингу як суб’єкти не пізніше дня встановлення ділових відносин з клієнтом (проведення фінансової операції).

За час дії старого закону на практиці адвокати, адвокатські бюро та об’єднання не ставали на облік та не подавали жодних повідомлень про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу. Це можна пояснити специфікою роботи адвокатів, адже їх професійна діяльність направлена на представництво і захист, а не на проведення фінансових операцій. Згідно зі статистичними даними Державної служби фінансового моніторингу в 2019 році 99% повідомлень про фінансові операції надходило від банків. Тож новий закон не має стати підставою для втрати довіри у клієнтів до адвокатів.

Читайте також: Рейдерство за участі “чорних” реєстраторів: що каже судова практика