Конфлікти під час отримання спадщини є досить частою явищем і ми за роки своєї практики стикалися з абсолютно різними випадками. Розбір кожної такої суперечки потребує індивідуального підходу, і немає однієї, придатної всім стратегії дій.
Кожен випадок унікальний і вимагає як мінімум консультації у адвоката, щоб розуміти, як не втратити майно, що надійшло вам у спадок, і вирішити наявні суперечки з іншими спадкоємцями.
Згідно зі статтею 1217 ЦК України існує два види успадкування: за законом та відповідно до складеного заповіту (посилання).
Спадкування за законом здійснюється у разі відсутності заповіту. Розділ всього майна померлого відбувається між його найближчими родичами та здійснюється в рівних частинах.
Статтею 1279 ЦК частина 1 передбачено, що спадкоємець, який проживає з померлою однією сім’єю більше року до моменту відкриття спадщини, має пріоритетне право на отримання в натурі предметів домашньої обстановки та побуту у розмірі частини спадщини, яка йому належить.
Спадкоємці, які є співвласниками майна разом із померлим, так само мають першорядне право на отримання їхньої частки спадщини в натурі.
Якщо ви прийняли спадщину, після встановленого у півроку терміну (посилання), ви маєте право домагатися перерозподілу часток спадщини, передачі збереженої натуральної частини майна або грошової компенсації.
Ідеальним рішенням для розподілу майна під час успадкування за законом ми вважаємо – договір про розподіл спадщини між спадкоємцями.
У такому договорі за допомогою юриста ви можете точно прописати хто, що і в якому обсязі отримує. Нотаріально засвідчений документ має юридичну силу і раз і назавжди припинить будь-які суперечки щодо розподілу майна. А його правильне складання гарантує, що воно не підлягатиме оскарженню.
Такий документ не тільки чітко визначає розподіл успадкованого майна, права та зобов’язання, а й контролює їх рівний розподіл.
Спадкування за заповітом. Найбільше суперечок у нашій практиці пов’язано саме із цією категорією справ. Найчастіше спадкоємці намагаються оскаржити дійсність заповіту та успішність їх спроб на пряму залежить від правильності складання останньої волі покійного. (посилання)
Законодавством визначено лише два види недійсних заповітів: нікчемний та оспорюваний.
Причинами визнання заповіту є нікчемним вважаються:
- Заповіт складено особою, яка не має цього права, тобто визнана частково чи повністю недієздатною.
- Заповіт складено з порушенням форми або порядку засвідчення: документ не засвідчений нотаріусом або особою, що йому прирівнюється, заповіт складено представником, відсутня вказівка дати, місця його складання, особистих даних заповідача та ін.
Причинами визнання заповіту оспорюваним вважаються:
- Заповіт був складений у момент, коли людина не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними.
- Документ було складено внаслідок психологічного чи фізичного тиску з боку іншої людини.
Визнання заповіту недійсним у цьому випадку здійснюється судом, якщо внаслідок проведення експертиз та аналізу всіх наданих суду фактів було доведено, що волевиявлення померлого не було вільним і відповідало його волі.
Так само, потрібно мати на увазі, що заповіт можуть визнати недійсним цілком або лише за деякими пунктами.
У разі визнання заповіту недійсним, спадок ділиться згідно із законом між найближчими родичами в рівних частинах.
Оскаржувати заповіт можна протягом трьох років після дня, коли ви дізналися або мали змогу дізнатися про заповіт. Після закінчення цього терміну ви можете спробувати оскаржити заповіт, але лише надавши суду поважну причину пропуску позовного часу. Майте на увазі, що оскаржити заповіт можна лише після його оголошення.
Ми пропонуємо свою юридичну допомогу у врегулюванні спірних спадкових питань: консультації, укладання договорів та заяв, подання ваших інтересів у суді та оскарження заповіту.
Знаємо як швидко, мирно і з мінімальними ризиками вирішити будь-яку спадкову суперечку!